МЕТАФОРА ЯК ЗАСІБ ЕВФЕМІЗАЦІЇ МОВИ ЗМІ

Анотація

У статті проаналізовано метафору як засіб евфемізації сучасної мови ЗМІ, оскільки метафора володіє безмежним семантичним потенціалом і здатна не тільки полегшити процес сприйняття й розуміння матеріалу, а й «завуалювати», «замаскувати» небажані інформаційні елементи.

Мета розвідки – виявити метафори, що виступають у ролі евфемізмів у мові сучасних ЗМІ, з’ясувавши мовні засоби вираження евфемізмів і сфери евфемістичного перефразування, де у ролі евфемізмів застосовують метафору; визначити функції евфемізмів-метафор у мові ЗМІ.

Методи дослідження: лінгвістичний опис, що ґрунтується на спостереженні; аналіз і синтез, що застосовується під час опису метафор; метод контекстуально-семантичного аналізу, що дає змогу враховувати контекст для з’ясування метафоричного значення слова / слів; метод контекстуального аналізу.

У результаті цього дослідження було виявлено такі мовні засоби вираження евфемізмів: метонімічна номінація, метафорична номінація, прономіналізація, синекдоха, паронімічна заміна, використання книжних слів та виразів, вживання іншомовних слів, перенесення «з роду на вид», перифраз, антономазія, перенесення «з виду на вид», мейозис, еліпсис; сфери евфемістичного перефразування: дипломатія; радикальні дії влади; державні й військові таємниці; діяльність армії, розвідки, поліції, кримінального розшуку, органів влади, діяльність яких має бути втаємниченою; сфера розподілу й обслуговування; деякі професії; евфемістична заміна назв предметів / соціальних явищ / кримінальних порушень, що негативно, вороже, болісно сприймаються в соціумі. Евфемізми в соціальних сферах людської діяльності характеризуємо з позицій їх цільової орієнтації; інтерпретації тем і сфер соціального життя, у яких використовуються евфемізми. Евфемізми використовують для уникнення комунікативних конфліктів; «маскування», «камуфлювання» дійсності; шифрування інтенційного забарвлення повідомлення.

Висновки. Причини соціальної зумовленості евфемізмів пов’язані з соціальністю мови людини; соціальністю самої людини; прагненням уникнути грубої, різкої оцінки предмета мовлення; психологічними механізмами евфемістичної заміни; пом’якшенням грубих слів і виразів, «маскуванням» сутності явища.