№ 96 (2024): Південний архів (філологічні науки)
Порівняльне літературознавство

САТИРИКО-ПАРОДІЙНИЙ ДИСКУРС ПОДОРОЖНЬОГО ТЕКСТУ В ІНТЕРМЕДІАЛЬНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

PDF
  • Олена Володимирівна Юферева
DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2024-96-5

Опубліковано 2024-03-25

Ключові слова

  • тревелог, фікційні техніки, документальний текст, полікодовий текст, карикатура, картун
  • travelogue, fictional techniques, documentary text, polycode text, caricature, cartoons

Анотація

Мета цієї статті полягає у постановці проблеми та окресленні основних способів взаємодії карикатури, як фікційного засобу, та тревелогу, під яким тут розуміється фактологічна оповідь, що відображає географічну, етнографічну, соціокультурну специфіку іншого або свого простору та спирається на вірогідність маршруту та автобіографічного досвіду подорожнього-оповідача. Методи. Методами розвідки є систематизація сучасних досліджень взаємодії фікційних технік у тревелозі, семіотичний аналіз інтермедіальної взаємодії візуального (карикатури) та вербального, інтертекстуальний аналіз пародійних та сатиричних образів. Результати. Стаття присвячується теоретичній проблемі взаємодії тревелогу, сатири і пародії в контексті впливу фікційних технік на документальний текст. Матеріалом дослідження виступають полікодові тревелоги середини XIX ст., коли гумористичні ілюстровані книги набули особливої популярності та були бестселерами, зокрема, твори Річарда Дойля, Чарльза Ф. Брауна (псевдонім – Артеміус Ворд), Томаса В. Нокса. Погляд на сатиричні та пародійні складники подорожнього тексту крізь рефлексії щодо взаємодії уявного, вигаданого та дійсного, автобіографічного та етнографічного може стати стійким підґрунтям для аналізу подібного матеріалу, а також його розгляду в діахронії. Висновки. Візуальні сатиричні репрезентації у подорожі, по-різному взаємодіючи із вербальним текстом, додають сатиричної образності до фактуального викладу, реалізовує сатирично-пародійний задум як невід’ємну частину вербально-візуального наративу. Незважаючи на різні функціональні особливості, карикатура, а також картун є медіаторами між світом автора, відображаючи його ставлення та враження, фікціональним світом (літературних, візуальних репрезентацій) та іншим простором. Карикатурні зображення належать до сфери уявного, а також фікційного, особливо у пародійній функції, проте вони мають потенціал документування як автобіографічного досвіду, етнокультурної специфіки.

PDF

Посилання

  1. Васьків М.С. Український роман 1920-х – початку 1930-х років: ґенерика й архітектоніка : монографія. Кам᾿янець-Подільський : Буйницький О.А., 2007. 208 с.
  2. Кропивко І.В. Українська і польська постмодерна проза (карнавал, фрагментація, фронтир) : монографія. Київ : Видавничий дiм Дмитра Бураго, 2019. 524 с.
  3. Шульгун М. Карнавалізація і гра як стратегії оновлення травелогу у творі М. Гіголашвілі «Червоні дрижаки Тінгітани. Записки про Марокко». Слово і час. 2016. № 4. С. 65–70.
  4. Abraham L. Effectiveness of cartoons as a uniquely visual medium for orienting social issues. Journalism Communication Monographs, 2009. 11(2), pp. 118–165.
  5. Adams P. Travel Literаture and the Evolution of the Novel. Lexington : UP of Kentucky, 1983. 368 p.
  6. Arthemius Ward His Travels. New York, London : Carleton Publisher S. Low. Sons and Co, 1865. 231 p.
  7. Buzard J. The Uses of Romanticism: Byron and the Victorian Continental Tour Victorian Studies. 1991. Vol. 35, No. 1. Pp. 29–49.
  8. Doyl R. The Foreign Tour of Messrs. Brown, Jones and Robinson. Being the History of What They Saw, and Did, in Belgium, Germany, Switzerland & Italy. London, Bradbury & Evans, 1854. URL: https://www.gutenberg.org/files/29463/29463-h/29463-h.htm (дата звернення: 11.12.2023).
  9. Ginn L. Map and Geographical Imagery in Editorial Cartoons by E. Pletcher: Archival Research Paper. SLIS Connecting. 2014. Vol. 3. Iss. 1. URL: https://aquila.usm.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1059&context=slisconnecting (дата звернення: 11.12.2023).
  10. Holland P., Huggan G. Tourists with Typewriters. Critical Reflections on Contemporary Travel Writing. Ann Arbor: University of Michigan Press, 1998. 261 p.
  11. Hutcheon L. A Theory of Parody: The Teachings of Twentieth Century Art Forms. New York : Methuen, 1985. 143 p.
  12. Iser W. The Fictive and Imaginary: Charting Literary Anthropology. Baltimore : The Johns Hopkins University Press, 1993. 347 p.
  13. Jarvis R. A Short History of Humour in Travel Writing, Studies in Travel Writing. 2023, 26:1. Pp. 1–18.
  14. Kaasa J.S. Travel and Fiction. The Cambridge History of Travel Writing. / Eds. N. Das, T. Youngs. Cambridge : Cambridge University Press, 2019. Pp. 474–487.
  15. Khanduri R. Introduction: The Empire of Cartoons. In Caricaturing Culture in India: Cartoons and History in the Modern World. Cambridge : Cambridge University Press, 2014. Pp. 1–42.
  16. Knox W.Th. The Boy Travellers in The Russian Empire. New York, Harper & brothers, 1887. URL: https://www.gutenberg.org/files/60086/60086-h/60086-h.htm#ILL_103 (дата звернення: 11.12.2023).
  17. Leitch St. Visual Images in Travel Writing. The Cambridge History of Travel Writing. / Ed. N. Das, T. Youngs. Cambridge : Cambridge University Press, 2019. Pp. 456–473.
  18. Martins J.C. de O., Kołakowski M. Parody, Irony and Satire: Literary Approaches to Rewriting and Subverting Reality. Acta Philologica. 2022. Vol. 58. Pp. 5–10.
  19. Pérez-Martínez A. Travel Literature as an Example of Human Flourishing. Human Flourishing. 2022. Pp. 197–209. URL: https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-031-09786-7_13 (дата звернення: 11.12.2023).
  20. Thompson C. Travel Writing. London, New York : Routledge, 2011. 240 p.
  21. Wall C. Travel Literature and the Early Novel he Oxford Handbook of the Eighteenth-Century Novel. / Ed. J.A. Downie. Oxford : Oxford University Press, 2017. 595 p.