ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЯК ШЛЯХ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ФАКТУ ТА ВИМИСЛУ В РЕКОНСТРУКЦІЇ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ У РОМАНІ «ШЕСТИДНЕВ» П. КРАЛЮКА

Анотація

У статті йдеться про діалогічність історичного роману «Шестиднев, або Корона дому Острозьких» сучасного постмодерного автора Петра Кралюка, яка проявляється насамперед на рівні спогадів двох героїв твору – князя Василя-Костянтина Острозького (1526–1608) та художника Івана. Розмовляючи між собою, вони діляться пережитим, граючи у своєрідну інтелектуальну гру для знаходження відповідей як на власні питання, так і на проблеми української історії загалом. Прикметно, що до їхніх обговорень приєднуються також і голоси інших персонажів, створюючи продуктивний, а не заплутаний полілог. До діалогу запрошує читача і сам автор «Шестиднева», внаслідок якого реципієнт матиме змогу віднайти історичну правду. Мета – дослідити ті авторські засоби діалогічності в романі, завдяки яким у тексті встановлюється істина про минуле XVI ст.; виокремити типи діалогів у творі П. Кралюка та охарактеризувати їхню специфіку; встановити важливість саме діалогічної форми «Шестиднева», яка дозволяє, сполучаючи різні погляди, знаходити правильне тлумачення пережитих подій. Методи. У статті було використано наратологічний метод для виявлення і розмежування наявних діалогів героїв. Їхня типологія свідчить про спрямованість роману на діалогізм як за формою (побудова тексту), так і за змістом (заклик до читача). Результати. За змістовою наповненістю діалоги в «Шестидневі» належать до різних груп (інформаційної, вірогіднісної, психологічної/характерологічної, зіставної, сюжетної). Тобто ці бесіди несуть у собі різне смислове навантаження, переважно будучи спрямованими на якусь одну функцію. Спілкуючись, герої роману П. Кралюка тією чи тією мірою взаємодіють між собою. Відповідно, такі їхні міжособистісні стосунки дозволяють говорити про типи діалогів за змістовними різновидами (які доповнюють, спростовують, підтримують почуте або ж підбивають співрозмовника до чогось). За структурними ж ознаками комунікація в романі літератора також має свою типологію (кількість учасників, їхній характер, подачу в тексті, кордони між співбесідниками, їхнє ставлення до сказаного). Передусім вищезгадані типи діалогів протиставляються, але таке поєднання слугує для з’ясування обставин і подробиць минулого. Висновки. «Шестиднев» П. Кралюка вирізняється діалогічністю, яка допомагає реконструювати XVI ст. Саме сукупність діалогів у творі дає змогу розплутати таємниці українського минулого, до обговорення яких і закликає письменник у своєму тексті.