ФУНКЦІЮВАННЯ СУРЯДНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ У СКЛАДІ ПАРЕМІЙ

Анотація

Мета статті – виявити сурядні словосполучення у складі українських прислів’їв, з’ясувати особливості їх функціювання та дослідити конотативні відтінки домінувальних семантико-синтаксичних відношень, зреалізовані в зазначених синтаксемах. Методи. Для реалізації поставленої мети використано такі методи: метод суцільної вибірки (з його допомогою виокремлено сурядні словосполучення в межах паремій); метод аналізу (досліджено семантико-синтаксичні відношення, що функціюють між компонентами сурядних словосполучень); контекстний метод та метод лінгвістичної інтерпретації (декодовано конотативні відтінки семантико-синтаксичних відношень, які накладаються на сурядні словосполучення як компоненти прислів’їв); метод класифікації (упорядковано сурядні словосполучення на групи відповідно до семантико-синтаксичних відношень та їхніх відтінків). Результати. Аналіз українських прислів’їв засвідчив, що сурядні словосполучення є важливими носіями семантичного складника означених сталих виразів. Установлено, що в пареміях, які репрезентують досліджувані синтаксеми, основне смислове навантаження припадає саме на сурядні словосполучення. Це є свідченням того, що окреслені синтаксичні одиниці належать не лише до абстрактного рівня мови, а й мають значний прагматичний потенціал. Виявлено, що в прислів’ях функціонують сурядні словосполучення як відкритого, так і закритого типу. У межах першого сурядні словосполучення зреалізовують єднальні та розділові семантико-синтаксичні відношення з їхніми відтінками. Другий тип репрезентовано синтаксемами з протиставно-зіставними й приєднувальними відношеннями, що також зазнають певних модифікацій на тлі реченнєвої організації прислів’їв. Розкрито природу ускладнених сурядних словосполучень, у яких одночасно функціонує кілька семантико-синтаксичних відношень. Висновки. У розкритті смислового навантаження прислів’їв важливу роль відіграє рівень їх синтаксичної організації. Сурядні словосполучення на структурному та комунікативному рівнях мають різну запроєктованість семантики. Як одиниці лінгвальної системи аналізовані синтаксеми характеризуються інваріантними виявами єднальних, розділових, протиставних, приєднувальних та інших семантико-синтаксичних відношень, однак у складі реченнєвої структури прислів’їв ці відношення зазнають модифікацій та набувають додаткових відтінків.