СЕМІОТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНФЛІКТНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

Мета статті полягає у виявленні специфіки семіотичного аспекту дослідження конфліктного дискурсу з позицій семіотичної епістемологічної парадигми та теорії мультимодальності. Методи. У статті використано методи аналізу та синтезу, індуктивний та дедуктивний метод як загальнонаукові методи для вивчення історії становлення семіотики та передумов дослідження конфліктної комунікації з позицій лінгвосеміотичного аналізу. Також застосовано метод лінгвопрагматичного, контекстуального та мультимодального аналізу для з’ясування характеру семіозисних процесів у конфліктному дискурсі. Результати. Результати дослідження засвідчують наявність глибоко семіотичної внутрішньої структури конфлікту, представленого у художньому дискурсі. Лінгвосеміотична модель будь-якого типу конфлікту передбачає поєднання і комбінацію вербальних, невербальних та паравербальних семіотичних ресурсів як центрального компонента моделі, що знаходиться у площині перетину інтенційної та результативної інтерпретанти, формуючи спільну комунікаційну інтерпретанту, що дозволяє трактувати взаємодію як конфліктну. Динамічні фази розгортання конфліктного дискурсу передбачають функціонування структурних одиниць кожної фази – конфліктивів, семіозис якого у художньому дискурсі здійснюється за допомогою комплементарної взаємодії знакових систем та характеризуються дисгармонізацією інтра- та інтерперсональних стосунків комунікантів. Висновки. Отримані результати дослідження дозволяють окреслити загальну модель семіозису різних типів конфліктів у сучасному художньому дискурсі з позицій семіотики як матричної дисципліни. Побудова семіотичної моделі інтраперсональних конфліктів дозволяє вдосконалювати та уніфікувати схему лінгвосеміотичного аналізу інших мультимодальних типів дискурсу.