(РОЗ)ПІЗНАННЯ ТА КОМП’ЮТЕРИЗУВАННЯ СМИСЛУ: ПЕРСПЕКТИВА ЗАСТОСУНКУ

Анотація

Мета дослідження – окреслити теоретико-методологічні орієнтири для збагнення смислу (значення) художнього тексту з перспективи когнітивного перекладознавства з увагою до можливостей комп’ютеризації відповідного значення. Методи. Наголошено на тому, що увагу когнітивного перекладознавства прикуто до різних методологічних напрацювань, які прагнуть розв’язати проблему у двох найяскравіших виявах: 1) вивчення мови перекладу (translational language) як засобу дослідження й пізнання розумових процесів (mind); 2) екстраполяція спостережень за поведінкою тіла та розуму / мозкової діяльності (body or brain). Спільним у цих підходах є задіяння ментальних процесів автора, перекладача та читача. Їм притаманне своє трактування значення (meaning) та смислу (sense), відповідно, і когнітивного середовища (cognitive environment), яке їх творить. Результати. Акцентовано, що основним здобутком інтерпретативної теорії перекладу, яка дала поштовх когнітивному перекладознавству, стало вживання та розрізнення смислу (sense) текстів або їхніх частин та вагомості (signification) слів. Актуальним є міркування, що свідомість сприймає смисл не шляхом послідового переходу знизу нагору, тобто від розуміння значення окремих слів до складання їх разом, а, радше, навпаки – згори донизу, у такий спосіб увиразнюючи взаємодію мови й мислення. У цьому ключі переклад розцінюємо не як лінеарну операцію транскодування, а як динамічний процес сприйняття (comprehension) та перевираження (re-expession) ідей. Розуміння смислу (значення) як процесу у зв’язності з ментальними операціями й контекстами підводить нас до думки, що перекладання – це не прерогатива мови, а більше питання (сприйняття, збагнення, творення, доповнення) значення та спілкування посередництвом цього значення. Успішний переклад потребуватиме творчих зусиль репрезентації значення. З когнітивного погляду значення (смисл) неможливо вичерпно репрезентувати в мові чи будь-якій іншій репрезентативній системі (наприклад, комп’ютеризованій). Натомість через реконтекстуалізацію перекладач прагне до інтерпретативної схожості змісту оригінального тексту. Висновки. Встановлено, що, попри обмеження, комп’ютерні можливості дають змогу опрацьовувати оригінальний та перекладений художній текст з увагою до оприявленого в тексті смислу.