№ 89 (2022): Південний архів (філологічні науки)
Романські, германські та інші мови

ЛОГІКО-ПОНЯТТЄВА МОДЕЛЬ КАТЕГОРІЇ ЖАРТУ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Опубліковано 2022-05-10

Ключові слова

  • linguistic / nonlinguistic features, lingual and cultural space, social and cultural context, laughter culture
  • лінгвістичні / нелінгвістичні риси, лінгвокультурний простір, соціокультурний контекст, сміхова культура

Анотація

Мета. Статтю присвячено аналізу логіко-поняттєвої моделі категорії жарту та елементів створення жартівливого комунікативного ефекту. Метою статті є дослідження особливостей формування логіко-поняттєвої моделі категорії жарту та її елементів, які слугують підґрунтям для лінгвокульурного маркування сміхової культури мовної особистості. Методи. Для розвідки залучено застосування загальносистемного методу з метою інвентаризації, систематизації та виокремлення жартів від інших текстів малої форми. Враховуючі основні засади традиційних методів лінгвістичних досліджень (компонентний, описовий, трансформаційний, стилістичний методи), було розглянуто та категоризовано основні елементи логіко-поняттєвої моделі категорії жарту. Із метою виявлення індикаторів стереотипних уявлень мовної особистості та їх вплив на формування цілісних орієнтирів використано етнолінгвістичний метод. Дискурс-типологічний аналіз та інтент-аналіз застосовано з метою розкриття інтенцій оповідача та лінгвістичних / нелінгвістичних ознак жартівливої комунікації. Результати. Pезультати дослідження свідчать про доцільність та актуальність наукової розвідки. Структурно-композиційні елементи жарту уможливлюють влучне інтегрування мовних одиниць в тексті. Контекстуально-стилістичні елементи здійснюють вплив на механізми формування вторинної номінації мовних одиниць у жартах. Функціонально-комунікативні елементи жарту підкреслюють лінгвістичні та нелінгвістичні риси жарту. Емоційно-експресивні елементи жарту створюють передумови для прагматичної мовної гри. Лексико-граматичні елементи жарту підсилюють дію прийомів лексико-граматичного паралелізму. Висновки. Жарти репрезентують експозиції суспільно-життєвої практики німецькомовної особистості та відображають комунікативну ситуацію, де чітко фіксується мета, предмет та додаткові умови комунікації. Функціонально-комунікативні риси жарту актуалізують специфіку композиційно-мовленнєвої функції та структурують цілісність лінгвокультурного простору. Елементи логіко-поняттєвої моделі категорії жарту створюють підґрунтя для лінгвокультурного забарвлення жартівливої комунікації та сміхової культури.

Посилання

1. Вапіров С.Ю. Анекдот як об᾽єкт філологічного вивчення. Нова філологія. № 39. 2010. С. 37–42.
2. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Москва : Гнозис, 2004. 390 с.
3. Кобякова І.К. Креативне конструювання вторинних утворень в англомовному дискурсі : монографія. Вінниця : Нова книга, 2007. 128 с.
4. Самохіна В.О. Жарт у сучасному комунікативному просторі Великої Британії і США: текстуальний та дискурсивний аспекти : дис. ... к-та. ф. наук : 10.02.04. Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2010. 519 с.
5. Соколова Н.С. Лингвокогнитивный анализ текстов типа “Joke” (на материале англоязычного юмора) : дис. … к-та ф. наук : 10.02.04. Санкт-Петербург, 2008. 175 с.
6. Тараненко Л.І. Просодичні засоби актуалізації англійських фольклорних текстів малої форми : дис. … д-ра. ф. наук : 10.02.04. Київ, 2016. 661 с.
7. Щурина Ю.В. Шутка как речевой жанр : дис. .... к-та. ф. наук : 10.02.02. Красноярск. 1997. 155 с.
8. Attardo S., Attardo D. H., Baltes P. The linear organization of jokes: analysis of two thousand texts. Humor. 1994(a). 7(1). P. 27–54.
9. Bausinger H. Ironisch – witzige Elemente in der heutigen Alltagskommunikation. Jahrbuch für int. Germanistik. 1987. Vol. 19(2). S. 58–74.
10. Freud Z. Jokes and their Relation to the Unconscious. London : Penguin Books. 1991. 239 p.
11. Hirsch, E. Der Witzableiter oder Schule des Gelächters. München. Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG.1991, S. 35.
12. Duden Deutsches Universal Wörterbuch A–Z. 2., völlig neu bearb. u. erw. Aufl. Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus AG, Mannheim. 1989. 1816 S.