№ 89 (2022): Південний архів (філологічні науки)
Українська мова та література

ХРОНОТОП У ДРАМАХ І. МИКИТЕНКА «ІДУ», «ДИКТАТУРА», «ДІВЧАТА НАШОЇ КРАЇНИ»

Опубліковано 2022-05-10

Ключові слова

  • social myth, ideology, collectivization, industrialization, time and space, Soviet literature of the 2th and 30th, drama
  • соціальний міф, ідеологія, колективізація, індустріалізація, час і простір, радянська література 20-30-х рр., драматургія

Анотація

Мета. Мета статті – дослідити функції часу і простору у п’єсах у п’єсах Івана Микитенка «Іду», «Диктатура», «Дівчата нашої країни». Методи дослідження. У статті використано елементи таких методів, як: біографічний, порівняльний, описовий, структурно-семіотичний, композиційний (з акцентом на хронотопі). Результати. І. Микитенко виступав представником комуністичної партії у літературному середовищі 20-х років ХХ ст. Він писав твори на замовлення влади, тому час і простір у його творах ідеологізовані (а відтак - міфологізовані). Відтак, з одного боку, міфологічний принцип організації художнього матеріалу властивий творчості І. Микитенка. А з іншого, автор позиціонує себе як реаліст, тобто автор, що відображує дійсність. Нами було з’ясовано, як названа вище опозиція виявила себе на рівні хронотопу п’єс «Іду», «Диктатура», «Дівчата нашої країни». Досліджено, що драматург ідеалізує колективізацію та індустріалізацію, засуджуючи куркулів та противників комуни. У структурах п’єс з’являються типові хронотопи дороги, зустрічі, приміщення, села, заводу, міста, кризи, які відображують соціальний міф. Висновки. Висновуємо, що соціальні міфологеми накладаються на часопростір у п’єсах «Іду», «Диктатура», «Дівчата нашої країни» І. Микитенка. Автор висвітлює ті сторони радянської влади, які було дозволено зображувати, однак його особисте ставлення до ідеології залишається незрозумілим. Він виконував роль суверенного суб’єкта партії, а його п’єси були партійним інструментом цієї суверенності. Автор подає характеристики дійових осіб і у такий спосіб посилає читачам/глядачам інформативні індекси, за допомогою яких адресат може зробити висновки про людей і події в часопросторі. Тому вважаємо, що справжній час у драмах «Іду», «Диктатура», «Дівчата нашої країни» – це реалістична ілюзія, яку намагався відобразити І. Микитенко на сцені радянського театру.

Посилання

1. Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов. Французская семиотика : От структурализма к постструктурализму / пер. з фр. і вступ. ст. Г.К. Косикова. Москва : Прогресс, 2000. С. 239–247.
2. Бахтін М. Формы времени и хронотопа в романе. URL: http://philologos.narod.ru/bakhtin/hronotop/hronotop1.html (дата звернення: 10.07.2021).
3. Вакуленко Д. Герой-трудівник у драматургії І. Микитенка. Радянське літературознавство. 1977. № 3. С. 12–24.
4. Герасимова Г. Микитенко Іван Кіндратович. Енциклопедія історії України. 2009. URL: http://aphd.ua/pryklady-oformlennia-bibliohrafichnoho-opysu-vidpovidno-do-dstu-83022015/ (дата звернення : 12.07.2021).
5. Демещенко В. Лесь Курбас та Іван Микитенко. Особливості роботи режисера і драматурга. Творча спадщина Леся Курбаса в контексті суспільно-політичного і культурного життя. Київ : НАКККіМ, 2012. 64 с.
6. Заєць І. «Диктатура», «Кадри», «Як сходило сонце» та ін. Іван Микитенко – драматург : Літературно-критичний нарис. Київ : Рад. письменник, 1987. 236 с.
7. Карганов А. В схватке. Дружба народов. 1960. № 10. С. 209–215.
8. Кисельов Й. Величний образ : Ленініана укр. Драматургії. Київ : Дніпро, 1970. 170 с.
9. Кисельов Й. Іван Микитенко. Перші заспівувачі : Літ. портр. укр. рад. драматургів. Київ : Радянський письменник, 1964. С. 290–326.
10. Ковалів Ю. Іван Микитенко. Слово і час. 2018. № 9. С. 74–76.
11. Коваленко Б. Іван Кіндратович Микитенко. Літературно-критичні статті. Київ : Радянський письменник, 1962. С. 234–260.
12. Кулішенко А. Образ сучасника у творчості Івана Микитенка і Харківського театру Революції. Прапор. 1977. № 10. С. 107–109.
13. Мелетинський Є. Поэтика мифа. Москва : Академический проект, 2012. 331 с.
14. Микитенко І. Диктатура. Харків : Література і мистецтво, 1931. 197 с.
15. Микитенко І. Дівчата нашої країни. Харків : Література і мистецтво, 1933. 147 с.
16. Микитенко І. Іду. Київ : Маса, 1927. 113 с.
17. Піскун І. Він зробив, що міг… (До 70-річчя з дня народження І. К. Микитенка). Театральна культура. 1967. № 4. С. 91–101.
18. Свербілова Т. Іван Микитенко (1897–1937) як дзеркало українського кітчу. Слово і час. 2007. № 9. С. 35–48.
19. Чернець Л. Ленінська тема в творчості Івана Микитенка. Українське літературознавство. 1970. № 9. С. 17–23.
20. Чорна-Гриценко О. Художнє відтворення впливу урбаністичного оточення на формування дитячого світогляду в повісті Івана Микитенка «Вуркагани». Таїни художнього тексту (до проблеми поетики тексту). 2012. № 3. С. 124–132.
21. Шерех Ю. Так нас навчали правильних проізношеній. Триптих про мову. Поза книжками і з книжок. Київ : Час, 1998. 456 с.
22. Школа В. Казкові елементи в художній структурі п’єс Івана Микитенка. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2014. № 3. С. 339–348.