ПОСТКОЛОНІАЛЬНА ОСНОВА ТРАНСМОДЕРНІЗМУ Й МЕТАМОДЕРНІЗМУ В ТЕОРЕТИЧНИХ ПОГЛЯДАХ О. ПАВЛОВА

Ключові слова: постпостмодернізм, інтегрований хаос, нова чуттєвість, теорія літератури

Анотація

Мета статті – охарактеризувати епістемологічне ядро метамодернізму та трансмодернізму шляхом визначення форм перетину двох теорій та уточнення концепції постпостмодернізму О. Павлова. Методи. У роботі використаний типологічний аналіз двох теорій постпостмодернізму: трансмодернізму та метамодернізму (порівняльно-історичний підхід). Результати. Автор обґрунтовує, що концепція трансмодернізму має типологічні схожості з концепцією метамодернізму, на що не звертає уваги О. Павлов у своїй дисертації. Кристалізація обох концепцій стала можливою в результаті постколоніальних трансформацій, що мали місце в західних суспільствах у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Досліджено, що теоретичні міркування О. Павлова потребують уточнення у плані окреслення специфіки сучасної культури, зокрема літератури. Проаналізовано відмінності між різними версіями трансмодернізму та метамодернізму, охарактеризовано спільне епістемологічне ядро обох напрямів. Визначено, що дотепер досліджувані теорії сприймалися як антиподи, оскільки не було взято до уваги постколоніальну специфіку обох напрямів. Наголошено на ключових концептах обох теорій і проаналізовано такі з них, як інтегрований хаос, глокальний простір, монолітне мислення тощо. Висновки. Концепції трансмодернізму та метамодернізму є результатом постколоніальних трансформацій західних суспільств, які зумовили формування особливого світосприйняття, що поєднує ті концепти і явища, які вважалися антагоністичними. Теорії трансмодернізму й метамодернізму не є гомогенними: у межах цих концепцій існують різні версії та протилежні погляди, які є результатом відмінного трактування постмодернізму й неусталеності в поглядах на попередні культурно-історичні періоди. Справедливим є твердження О. Павлова щодо того, що саме концепція метамодернізму з-поміж усіх теорій, що виникли в лоні постпостмодернізму, має найбільше шансів для власного утвердження. Так, сьогодні доцільно говорити про декілька етапів у розвитку цієї концепції, яка здобула перспективи з огляду на залучення філологічних підходів і літературознавчих досліджень.

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Брикмон Ж., Сокол А. Интеллектуальные уловки. Москва : Дом интеллектуальной книги, 2002. 248 c.
2. Гобозов И. Куда катится философия?! От поиска истины к постмодернистскому трепу. Москва : Издатель Савин С.А., 2005. 199 c.
3. Висоцька Н. Єдність множинного. Американська література кінця XX – початку XXI століть у контексті культурного плюралізму. Київ : Видавничий центр КНЛУ, 2010. 456 с.
4. Дроздовський Д. Постмодернізм vs постпостмодернізм: світоглядно-філософські відмінності (на матеріалі сучасного британського роману). Філологічні трактати. 2019. Т. 11. № 3–4. С. 32–40. URL: https://doi.org/10.21272/Ftrk.2019.11(3-4)-4 (дата звернення: 03.09.2021).
5. Махаматов Т. Критика постмодернизма: вперед к классической философии. Гуманитарные науки. 2011. № 3. C. 109–111.
6. Овчаренко Н. Постколоніальні проекції канадської прози : монографія. Одеса : Фенікс, 2018. 512 с.
7. Павлов А. Философия культуры в постпостмодернизме: критический анализ : дисс. … докт. филос. наук. Москва, 2019. 447 с. URL: https://iphras.ru/uplfile/zinaida/ROOTED/aspir/autoreferat/pavlov/Dissertazia_Pavlov.pdf (дата обращения: 03.09.2021).
8. Шалагінов Б. Романтики і модерністи. Нариси з історії німецької літератури та естетики ХІХ–ХХ століть. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2020. 224 с.
9. Metamodernism: Historicity, Affect, and Depth after Postmodernism / R. van den Akker, A. Gibbons, T. Vermeulen (eds.). Lanham : Rowman & Littlefield, 2017. 260 p.
10. Hassan I. Beyond Postmodernism: Toward an Aesthetic of Trust. Beyond Postmodernism: Reassessments in Literature, Theory, and Culture / ed. by K. Stierstorfer. Berlin ; New York : Walter de Gruyter, 2003. P. 199–212.
11. Holland M.K. The Moral Worlds of Contemporary Realism. New York ; London : Bloomsbury Academic, 2020. 312 p.
12. Magda R.M.R. Transmodernity, Neotribalism and Postpolitics. Transmodern Theory. 2001. URL: http://transmoderntheory.blogspot.com/2001/01/transmodernity-neotribalism-and.html (date access: 03.09.2021).
13. Magda R.M.R. Transmodernidad. Barcelona : Anthropos, 2004. 222 p.
14. Magda R.M.R. Transmodernity: A New Paradigm. Transmodern Theory. 2017. URL: http://transmoderntheory.blogspot.com/2017/05/transmodernity-new-paradigm.html (date access: 03.09.2021).
15. Reed T.V. The Bloomsbury Introduction to Postmodern Realist Fiction. Resisting Master Narratives. New York ; London : Bloomsbury Academic, 2021. 288 p.
16. Supplanting the Postmodern. An Anthology of Writings on the Arts and Culture of the Early 21st Century / D. Rudrum, N. Stavris (eds.). New York ; London ; New Delhi ; Sydney : Bloomsbury Academic, 2015. 402 p.
17. Toth J. Truth and Metafiction. Plasticity and Renewal in American Narrative. New York ; London : Bloomsbury Academic, 2021. 264 p.
18. The Routledge Companion to Twenty-First Century Literary Fiction / ed. by D. O’Gorman, R. Eaglestone. London ; New York : Routledge, 2018. 474 p.
19. Yousef T. Modernism, Postmodernism, and Metamodernism: A Critique. International Journal of Language and Literature. 2017. Vol. 5(1). P. 33–43.
20. Zalloua Z. Being Posthuman. Ontologies of the Future. New York ; London : Bloomsbury Academic, 2021. 288 p.
Опубліковано
2021-12-16
Сторінки
54-62
Розділ
Теорія літератури