СИНКРЕТИЗМ САКРАЛЬНОГО В ЛІРИЦІ АННИ БАГРЯНОЇ

Анотація

У статті подано аналіз синкретизму сакрального як одного із провідних мотивів творчості сучасної української письменни- ці Анни Багряної. Зазначено, що феномен цього трансцендентного явища сучасна українська література інтерпретує, виходячи з естетичних практик постмодернізму та традиціоналізму в культурі.

Підкреслено, що українська поезія ХХІ ст., увібравши ці протилежні тенденції, послуговується ними, з одного боку, для оформлення мовно-комунікативної оболонки вірша, з іншого, щоб відобразити винятковість національного характеру, ство- рюючи тип нового світовідчуття не на розбіжностях, а на синкретизмі, взаємопроникненні різних тенденцій, у якому розкри- вається вся багатоплановість світу.

За допомогою культурологічного, феноменологічного, порівняльно-історичного методів, що досліджують філософське сприй- няття сакрального авторкою, а також послуговуючись естетичним, біографічним підходами та психоаналізом для розуміння худож- нього світу її поезій, у розвідці досягнуто поставлену мету: розкрито еклектичну природу сакрального в ліриці Анни Багряної.

У статті зауважено, що, наслідуючи основні тенденції постмодерну, серед яких втрата вищого сенсу життя людини, рефлексія, релятивізм і внутрішня розгубленість, манера викладу письменниці характеризується й специфічними рисами: певною теоцентрич- ністю, релігійністю, прагненням зберегти духовні цінності. У конфлікті цих полярностей визріває синергетична трансформація сакрального, його т.зв. алогічна форма, що характеризується піднесеністю надприродного та водночас його буденністю.

Результатами роботи є реалізовані завдання: з’ясовано поняття сакрального у віршах Анни Багряної, розкрито його син- кретизм і відображено зміну естетики трансцендентного; схарактеризовано еклектику відчуття надприродного ліричною геро- їнею; проаналізовано захисну функцію сакрального в художній творчості поетеси.

Висновки. Сакральне, яке є поширеним мотивом поезії Анни Багряної, сприймається нею в контексті наукового підходу. Таке розуміння передбачає розрізнення світу людського та потойбічного. Традиційна естетика сакрального ґрунтується на красі як засобі чуттєво-духовного світогляду, що спричинило заміну матеріального світосприйняття ціннісним. Постмодерна стилістика відтворює синкретизм сакрального, додаючи до його інтерпретації алогічність уживаних образів, пошук нових смислів, внутрішню експресію. Визнаючи специфіку української літератури, яка в сучасній соціальній теорії не пориває з над- баннями попередніх епох, письменниця зберігає антропоцентричність та образне багатство своєї лірики.