РЕКЦІЯ ДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ У ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

  • Наталія Олегівна Щербій Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Ключові слова: валентність, перехідність / неперехідність, дієслівне керування, семантика

Анотація

Метою статті є зіставний аналіз сполучуваності (рекції) польських та українських дієслівних іменників. Реалізація поставленої мети передбачає опис статусу дієслівних іменників у мовознавстві, вияснення термінологічного апарату, дове- дення дієслівного характеру цих утворень, порівняння дієслівної рекції у польській та українській мові, зокрема завдяки наявності категорій перехідності та валентності, встановленню спільних та відмінних ознак.

Методи. Застосування зіставно-типологічного методу дало змогу порівняти семантико-синтаксичні особливості дієслів- них іменників двох споріднених мов. З метою систематизації, опису та узагальнення виявлених особливостей та відмінностей використовувалися методи дедукції та індукції.

Результати. Дієслівні іменники на -nie, -cie // -ння, ття мають виражений дієслівний характер, про що свідчить зокрема і збереження дієслівної рекції, а саме: залежна від дієслівного іменника форма керованого іменника позначає об’єкт, як і при дієслові для вираження певних синтаксичних відношень. Рекція дієслівних іменників на -nie, -cie // -ння, ття виражається за допомогою категорії перехідності та валентності. Семантика перехідності / неперехідності дії віддієслівних іменників на рівні синтагматики впливає на їх сполучуваність і стає диференційною ознакою розрізнення компонентів семантичної парадигми багатозначного віддієслівного іменника. ДІ здебільшого мають таку саму валентність, як і твірне дієслово (з прийменником чи без), проте є ряд відмінностей, зокрема в прийменниковому керуванні. Низка польських дієслів може вживатися з додатком у формі дієслівного іменника, на відміну від української мови, що пов’язане з тим, що поляки сприймають світ більш ‘опред- мечено’, а українці мають органічну здатність бачити життя в динаміці, русі й передавати це дієсловом.

Висновки. Малодослідженим та актуальним аспектом у сучасних мовознавчих дослідженнях є гібридні частини мови, зокрема в контексті структурно-семантичних відмінностей на тлі слов'янських мов. Дієслівні іменники є яскравим прикладом гібридності, оскільки поєднують у собі категорії, характерні різним класам слів, як наприклад, дієслівні граматичні категорії виду, стану та способу протиставляються іменниковим категоріям роду та відмінка.

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови: Київ : Університетське видавництво «Пульсари». 2004. 400 с.
2. Кашуба Н.П. Варіантність дієслівного керування в сучасній словацькій мові : автореф. дис. … канд. філол. наук ; Ін-тут мовознавства НАН України. Київ, 2009. 20 с.
3. Кравчук А.М. Польська мова. Граматика з вправами : підручник для вищих навчальних закладів. Київ : Інкос, 2015. 454 с.
4. Пчелинцева Е.E. От глагола к имени: аспектуальность в русских, украинских и польских именах действия. Санкт-Петербург : Наука, 2016. 367 c.
5. Скоплєв А. Дві іпостасі західнослов’янського дієслівного іменника (на матеріалі чеської мови). Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки». 2018. № 1(15). С. 259–270.
6. СУМ – Словник української мови: в 11 тт. за ред. І.К. Білодіда. Київ, 1970–1980. URL : http://sum.in.ua (дата звернення: 10.01.2021).
7. Шепель Ю.О. Особливості семантики віддієслівних іменників української та російської мов. Український смисл. 2017. № 2017. С. 272–285. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Usmysl_2017_2017_29 (дата звернення: 10.01.2021).
8. Doroszewski W. Podstawy gramatyki polskiej. Cz. 1. Warszawa, PWN. 1963. 318 s.
9. Mędak S. Słownik form koniugacyjnych czasowników polskich. Kraków, Universitas. 2004. 363s.
10. NKJP – Narodowy Korpus Języka Polskiego. URL : http://www.nkjp.pl (дата звернення: 10.01.2021).
11. Puzynina J. Nazwy czynności we współczesnym języku polskim (słowotwórstwo, semantyka, składnia). Warszawa, PWN. 1969. 205 s.
12. Saloni Z. Czasowniki polskie. Odmiana. Słownik. Warszawa, PWN. 2004. 256 s.
13. USJP – Uniwersalny słownik języka polskiego / pod red. S. Dubisza – Warszawa, Wydawnictwo Naukowe PWN, 2004. – Wersja 1.0.
14. WSJP – Wielki słownik języka polskiego. T. I-X / red. W. Doroszewski – Warszawa, Państwowe wydawnictwo naukowe. 1958–1969.
15. Wieczorek D. Ukrainskij pierfiekt na -no, -to na fonie polskogo pierfiekta. Wrocław, Wydawn. Uniwersytetu Wrocławskiego. 1994. 115 s.
Опубліковано
2021-04-12
Сторінки
54-59
Розділ
Слов’янські мови та література