ФЕНОМЕН ПРОПРІАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ

  • Оксана В’ячеславівна Чорноус Кропивницький інститут державного та муніципального управління
Ключові слова: загальні назви, власні назви, межа між двома класами лексики, специфічні ознаки онімів, займенник

Анотація

Мета. Метою дослідження є окреслення межі між апелятивною та пропріальною лексикою, а також систематизація осно- вних диференційних ознак онімів.

Методи. У роботі використані метод аналізу наукової літератури для виявлення різних поглядів учених на межу між апеля- тивами та пропріативами; спостереження, аналіз, а також описовий, порівняльно-історичний методи для виявлення специфіки розмежування власних та загальних назв; порівняльний метод для виявлення спільного та відмінного щодо деяких специфіч- них ознак власних та загальних назв; методи узагальнення та абстрагування для встановлення загальних закономірностей розмежування апелятивів та пропріативів, а також систематизацію специфічних ознак власних назв.

Результати. У науковій розвідці зосереджено увагу на дискусії, яка розгорнулася в науковій спільноті щодо наявності або відсутності чіткої межі між загальними та власними назвами. Окреслено різні позиції вітчизняних та зарубіжних науковців з цього питання, проведено їх аналіз. У результаті виявлено низку аргументів, які видаються однозначними або доволі спір- ними. Простежено наукові пошуки вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо специфічних ознак онімів, упорядковано їх перелік із 27 позицій. Відмінності пропріативів та апелятивів дослідники шукають у функціях, властивостях, закономірностях розвитку, сутності та мовних особливостях, контексті, етимології та перекладі. Виокремлено також такі ознаки, які визнають- ся лише деякими науковцями з огляду на їх підтримку або заперечення теорії асемантичності власних назв. Виявлено суттєві відмінності та деякі подібні риси між займенниками та власними назвами.

Висновки. Відома ще з давніх часів дискусія про межу між загальними та власними назвами й на сьогодні не має оста- точного розв’язання. У результаті аналізу різних підходів більш переконливим видається, що власні та загальні назви значно різняться за своїми характеристиками, призначенням, але при цьому тісно взаємодіють, взаємодоповнюють одне одного, що демонструють процеси онімізації та апелятивізації. Зроблено припущення, що виявлений спектр специфічних ознак онімів може бути доповнений з огляду на нові дослідження онімної лексики.


Warning: file_put_contents(): Only 0 of 26 bytes written, possibly out of free disk space in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/lib/pkp/classes/cache/FileCache.inc.php on line 90

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. Москва : Наука, 1976. 383 с.
2. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания: (ономастика). Киев : Изд-во Киев. ун-та, 1972. 209 с.
3. Беляев А.Н. Семантика и структура немецких гидронимов : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04. Уфа, 2001. 192 с.
4. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. Москва : Просвещение. 1983. 224 с.
5. Булаховский Л.А. Введение в языкознание. Москва : Учпедгиз, 1954. 174 с.
6. Вельмезова Е.В. Имена собственные в двух эволюционистских теориях начала ХХ века. Имя: внутренняя структура, семантическая аура, контекст: тезисы международной научной конференции (Москва, 30 янв. – 2 фев. 2001 г.). Москва, 2001. Ч. 1. С. 10–12.
7. Галкина-Федорук Е.М. Слово и понятие. Москва : Учпедгиз, 1956. 56 с.
8. Голомидова М.В. Искусственная номинация в русской ономастике. Екатеринбург, 1998. 232 с.
9. Гродзинский Е.В. Очерк общей теории имен собственных. Москва : Наука, 1973. 87 с.
10. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. Москва : Р. Валент, 2001. 200 с.
11. Карпенко Ю.А. Русская ономастика: Программа специального курса для студентов филологического факультета. Одесса, 1974. 17 с.
12. Карпенко Ю.О. Теоретичні засади розмежування власних і загальних назв. Мовознавство. 1975. № 4. С. 46–51.
13. Ковальчук О.П. Структурно-семантичні особливості епонімів англійської та української мов : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.17. Львів, 2019. 20 с.
14. Лебідь А.Є. Парадигма реалізму: істина в логіко-семантичній системі Г. Фреге. Світогляд-Філософія-Релігія. 2015. Вип. 8. С. 68–81.
15. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении. Москва : Педагогика-Пресс, 1994. 608 с.
16. Лєвочкіна С.В. Лінгвокогнітивні аспекти онімів у художньому тексті в жанрі фентезі (на матеріалі творів Урсули Ле Гуїн) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Черкаси, 2018. 306 с.
17. Лучик В. Спроба охопити неохопне (рецензія). Українська мова. 2010. № 2. С. 135–140.
18. Лучик В.В. Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 2013. Т. 10. 784 с.
19. Мельникова Ю.Н., Шигорева Е.С. Статус имен собственных в лексической системе (в сопоставлении с именами нарицательными). Лексикография и коммуникация – 2015 : материалы I междунар. науч. конф. (Белгород, 23-24 апр. 2015 г.). Белгород, 2015. С. 181–188.
20. Милль Дж. Ст. Система логики силлогистической и индуктивной. Москва : ЛЕНАНД, 2011. 832 с.
21. Никонов В.А. Введение в топонимику. 2‑е изд. Москва : Издательство ЛКИ, 2011. 184 с.
22. Никонов В.А. Имя и общество. Москва : Наука, 1974. 280 с.
23. Реформатский А.А. Введение в языковедение : учебник для вузов. 5-е изд., испр. Москва : Аспект Пресс, 2004. 536 с.
24. Сингаївська Г.В. Власне ім’я в лексико-семантичній системі мови. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. 2013. Вип. 24. С. 365–373.
25. Суперанская А.В. Общая теория имени собственного. Москва : Наука, 1973. 366 с.
26. Суперанская А.В. Что такое топонимика. Москва : Наука, 1985. 182 с.
27. Суперанская А.В., Суслова А.В. О русских именах. Ленинград : Лениздат, 1978. 214 с.
28. Толстой Н. Еще раз о «семантике» имени собственного. Избранные труды. Москва : Языки русской культуры, 1997. Т. 1. Славянская лексикология и семасіологія. 520 с.
29. Торчинська Т.А. Мовленнєвий розвиток молодших школярів на ономастичному змісті навчання. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2016. Вип. 55. С. 220–225.
30. Торчинський М.М. Структура онiмного простору української мови. Частина II. Функцiонування власних назв. Хмельницький, 2009. 374 с.
31. Уфимцева А.А. Слово в лексико-семантической системе языка. Москва : Наука, 1968. 272 с.
32. Худаш М. Походження імен та релігійно-міфологічні функції давньоукраїнських і спільнослов’янських язичницьких божеств. Мандрівець. 2013. № 2. С. 4–16.
33. Чернобров А.А. Философские и логикометодологические основы теории номинации (на материале английских и русских собственных имен) : автореф. дис. … д-ра филол. наук : 10.02.04. Москва, 2002. 38 с.
34. Черноскутов Ю.Ю. Развитие семантических идей в Британской логике XIX века. Рацио.ru. 2016. № 2(17). С. 111–133.
35. Чучка А.П. Прізвища закарпатських українців: історико-етимологічний словник. Львів : Світ, 2005. XLVIII, 701 с.
36. Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. Ленинград : Наука, 1974. 428 с.
37. Bloomfield L. Language. New York : Holst, Rinehart & Winston. 1933. 564 p.
38. Bréal M. Essai de sémantique. Science des significations. Paris : Hachette 1897. 349 p.
39. Clark C. Socio-economic status and individual identity. Words, Names and History. Selected Writings of Cecily Clark. Cambridge, 1995. pp.100–113.
40. Gardiner A. The theory of proper names: a controversial essay. London : Oxfod University Press, New York, Toronto. 2nd edition. 1954. VIII + 76 pp.
41. Keats-Rohan K. S. B. Biography, identity and names: Understanding the pursuit of the individual in prosopography. Prosopography approaches and applications: A handbook. Oxford : Prosopographica et Genealogica, 1967. pp. 139–181.
42. Langendonck W. Theory and typology of proper names. Trends in linguistics. Studies and monographs. Berlin, New York : Walter de Gruyter, 2007. 378 p.
43. Motschenbacher H. Corpus Linguistic Onomastics: A Plea for a Corpus-Based Investigation of Names. Names. 2020. Vol. 68:2. pp. 88–103.
44. Pazukhin R. Proper names: A dispute of misconceptions. Studia Anglica Posnaniensia. 1988. Vol 20. pp 33–45.
45. Swiggers P., Wouters А. On the origins of the participle as a part of speech. History of linguistics. 2005. pp. 50–66.
46. Tse Y. W. G. Pedagogical implications of Prototype Theory for the writing of English grammar textbooks: the case of proper names. Selected papers on theoretical and applied linguistics. 2000. Vol. 13. pp. 490–500.
47. Ullmann S. Semantics: An Introduction to the Science of Meaning. New York : Barnes and Noble, 1962. 278 p.
Опубліковано
2021-04-12
Сторінки
25-31
Розділ
Українська мова та література