ВЕРБАЛІЗАЦІЯ СУТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТИ (ЗА ЖУРНАЛОМ «AB ІMPERIO»)

  • Оксана Романівна Микитюк Національний університет «Львівська політехніка»
Ключові слова: мова, мовно-ментальні риси, Русь-Україна, Росія, національне відродження, конструювання національної мітології

Анотація

Мета: з’ясувати суть вербалізації української ідентичності за статтями міжнародного журналу «Ab іmperio». Поставлена мета передбачає розгляд таких завдань: з’ясувати невідповідність певних публікацій тижневика історичним фактам, заде- кларувати вихід українських друкованих пам’яток як явища національної ідентичності та показати необхідність омовлення в різних засобах масової інформації знань про українську спадщину гетьманської та козацької доби.

Методи. У статті використано: а) метод контекстуального аналізу, за допомогою якого відтворено інформацію щодо укра- їнського питання на основі аналізованого журналу; б) контрастивний метод, оскільки є два навзаєм несумісні погляди, один з яких відтворює українське бачення проблеми, інший – російське, яке висвітлюють публікації журналу; в) міждисциплінар- ний метод, бо до аналізу мовознавчих аспектів долучено дані історії, етнології, літератури, що дає змогу комплексно розгля- нути матеріал дослідження.

Результати. Проведений аналіз дає змогу зрозуміти, що російськоцентрична позиція щодо національної української іден- тичності спотворює сутність української ментальності. Доведено: 1) зовнішні чинники, зокрема, одяг українців, хата патріота, переважання національних страв, характерні вуса та розповіді про народне життя були лише додатковим елементом для тво- рення національної ідентичності, а не основним чинником, який визначив формування української нації; 2) про сконструйо- ваний комунікативний код українців (російська позиція) немає ніякої підстави говорити, оскільки українська мова існувала з прадавніх часів, що засвідчують численні писемні пам’ятки, наприклад, найвідоміша – літопис «Повість временних літ»; 3) літературно-писемна традиція Руси – це не російська традиція, а руська (тобто українська); 4) зміна української ідентичнос- ті не пов’язана з євангельськими сектами; 5) немає потреби польську меншину (у Львові) називати «субкультурою»; 6) термін «правильна Україна» є недоречним, бо ставить під загрозу цілісність Української держави. У статті спростовано тезу, що Україна отримала власну ідентичність після трагічних подій 2014 року.

Висновки. Вербалізація суті української ідентичності крізь призму матеріалів «Ab іmperio» часто спричиняє розуміння сучасної України у світовому вимірі як підколоніальної території, яка не дає собі ради без Росії. Потрібно впроваджувати в мовно-ментальний простір факти про українські традиції, національну символіку, незламний дух та героїчну спадщину козацької та гетьманської держави.

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Верменич Я.В. Конструювання української ідентичності: національні й регіональні проекти другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Київ : Інститут історії України НАН України, 2016. 356 с.
2. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови. Київ : Либідь, 1995. 296 с.
3. Фаріон І. Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у ХІV–ХVІІ століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива : монографія Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2015. 656 с.
4. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Док. і матеріали / Упоряд.: Л. Масенко та ін. Київ : Києво-Могилянська акад., 2005. 399 с.
5. Лизанчук В. Інформаційна безпека України: теорія і практика : підручник. Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2017. 728 с.
6. Микитюк О. Сучасна українська мова: самобутність, система, норма : навч. посібник. 6-е вид., зі змінами. Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2020. 440 с.
7. Екельчик С. Человеческое тело и национальная мифология: некоторые мотивы украинского национального возрождения ХІХ века / Пер. с англ. М. Лоскутовой. Ab imperio. № 3. 2006. С. 23–54.
8. Michel B. The Medieval Nation of Rus’: The Religious Underpinnings of The Russian Nation. Ab imperio. 2001. № 3. P. 97–122.
9. Garipzanov I. Searching for “National” Identity in the Middle Ages (the Response of a Europeanist). Ab imperio. 2001. № 3. С. 143–146.
10. Zhuk S. A Separate Nation of Those Who Imitate Germans: Ukrainian Evangelical Peasants and Problems of Cultural Identification in the Ukrainian Provinces of Late Imperial Russia. Ab imperio. 2006. № 3. P. 139–160.
11. Pyrah R. Place, Borderland and Elective Affinities: Contemporary Polish Identity in Post-1945 Lviv, between “Minority” and “Subculture”. Ab imperio. 2017. № 1. P. 264–292.
12. Осипян А. Украина все же обрела собственное лицо. Ab imperio. 2014. № 3. С. 177–182.
13. Ґадамер. Г.– Ґ. Різноманітність мов і розуміння світу. Г.–Ґ. Ґадамер. Герменевтика і поетика. Вибрані твори. Київ : Юніверс, 2001. С. 164–175.
14. Словник української мови: в 11 т. / редкол. І.К. Білодід (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 1970–1980. T. І–ХІ.
15. Coleman Heather J. From Kiev Across all Russia: The 900th Anniversary of the Christianization of Rus’ and the Making of a National Saint in the Imperial Borderlands. Ab imperio. 2018. № 4. Р. 95–129.
16. Франко І. Із секретів поетичної творчості. Зібр. тв.: у 50-ти т. Київ : Наукова думка, 1981. Т. 31. С. 45–119.
Опубліковано
2020-12-23
Сторінки
164-169
Розділ
Міжкультурна комунікація