ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕРЕДНЬОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКИХ ДИФТОНГІВ НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ «ХРОНІКА ІМПЕРАТОРІВ» («DER KAISERCHRONIK»)

  • Олена Володимирівна Глущенко Одеський національний морський університет
Ключові слова: аблаут, діахронія, діалект, кореляція, морфема, фонема

Анотація

Стаття присвячена ґенезі дифтонгів та їх функціонуванню в межах слова середньоверхньонімецького (свн.) періоду роз- витку німецької мови.

Мета. Метою запропонованої статті є дослідження зародження, розвитку та функціонування дифтонгів на матеріалі свн. твору «Хроніка імператорів» («Der Kaiserchronik»).

Методи. Основним методом дослідження є порівняльно-історичний, що надав можливість простежити динаміку становлен- ня і функціонування німецьких дифтонгів. Використання ймовірнісно-статистичного методу посприяло отриманню даних про частоту реалізації дифтонгів у проведеному експерименті. Дескриптивний метод використовувався для систематизації та кла- сифікації дифтонгів, опису їхніх фонетичних та лексико-граматичних особливостей на даному етапі розвитку німецької мови.

Результати. Результати дослідження дозволили встановити основні функції дифтонгів і показали пряму кореляцію між часом зародження дифтонгів та частотою їхньої реалізації в тексті. З граматичного ракурсу свн. дифтонги були угруповані за принципом чергування в кореневих морфемах, виконуючи при цьому граматичну функцію цих словоформ, що уможливило виділити групу «аблаутних дифтонгів»; з лексичного ракурсу свн. дифтонги були об’єднані в групу «змістовні дифтонги-омо- німи». Виявлено також, що найбільша кількість свн. дифтонгів припадає на середину слова: анлаут – 35 л. о. (0,8%), інлаут – 390 л. о. (0,87%), ауслаут – 25 л. о. (0,5%), а свн. ауслаутні показники зменшуються, оскільки під час змін у граматичній струк- турі слів більш вагомою стає його інвентарна коренева морфема, де відбуваються основні фонетичні та граматичні процеси. Значне зменшення реалізації дифтонгів у кінці свн. слова є результатом постійного артикуляторного послаблення звуків, яке призводить до редукції голосних, а в деяких випадках – до повного їх зникнення або стяжіння.

Висновки. Дифтонги були живими і специфічними мовними явищами ще у прагерманські часи. Свн. дифтонги були носія- ми значення, виконуючи при цьому фонетичні та граматичні функції. Проведене дослідження свідчить про наявність кореляції між часом зародження дифтонгів та їх реалізацією в мові (мовленні).

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Будагов Р.А. Человек и его язык. Москва, 1974. 250 с.
2. Вереш М.Т. Лексичні особливості німецької фахової мови теології у давньоверхньонімецький та середньоверхньонімецький періоди. Сучасні дослідження з іноземної мови. 2011. Вип. 9. С. 83–89. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sdzif_2011_9_14 (дата звернення: 02.10.2020).
3. Левицький В.В. Історія німецької мови. Вінниця : Нова Книга, 2007. 216 с.
4. Левицький В.В. Основи германістики. Вінниця : Нова Книга, 2008. 528 с.
5. Лисейко Л.В. Писемні пам’ятки середньоверхньонімецького періоду розвитку німецької мови. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. 2012. № 14. С. 185–196. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvpupu_2012_14_25 (дата звернення: 02.10.2020).
6. Розенталь Д.Э. Справочник лингвистических терминов. Москва : Просвещение, 1972. 495 с.
Опубліковано
2020-12-23
Сторінки
80-83
Розділ
Романські, германські та інші мови