ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕРЕДНЬОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКИХ ДИФТОНГІВ НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ «ХРОНІКА ІМПЕРАТОРІВ» («DER KAISERCHRONIK»)

Анотація

Стаття присвячена ґенезі дифтонгів та їх функціонуванню в межах слова середньоверхньонімецького (свн.) періоду роз- витку німецької мови.

Мета. Метою запропонованої статті є дослідження зародження, розвитку та функціонування дифтонгів на матеріалі свн. твору «Хроніка імператорів» («Der Kaiserchronik»).

Методи. Основним методом дослідження є порівняльно-історичний, що надав можливість простежити динаміку становлен- ня і функціонування німецьких дифтонгів. Використання ймовірнісно-статистичного методу посприяло отриманню даних про частоту реалізації дифтонгів у проведеному експерименті. Дескриптивний метод використовувався для систематизації та кла- сифікації дифтонгів, опису їхніх фонетичних та лексико-граматичних особливостей на даному етапі розвитку німецької мови.

Результати. Результати дослідження дозволили встановити основні функції дифтонгів і показали пряму кореляцію між часом зародження дифтонгів та частотою їхньої реалізації в тексті. З граматичного ракурсу свн. дифтонги були угруповані за принципом чергування в кореневих морфемах, виконуючи при цьому граматичну функцію цих словоформ, що уможливило виділити групу «аблаутних дифтонгів»; з лексичного ракурсу свн. дифтонги були об’єднані в групу «змістовні дифтонги-омо- німи». Виявлено також, що найбільша кількість свн. дифтонгів припадає на середину слова: анлаут – 35 л. о. (0,8%), інлаут – 390 л. о. (0,87%), ауслаут – 25 л. о. (0,5%), а свн. ауслаутні показники зменшуються, оскільки під час змін у граматичній струк- турі слів більш вагомою стає його інвентарна коренева морфема, де відбуваються основні фонетичні та граматичні процеси. Значне зменшення реалізації дифтонгів у кінці свн. слова є результатом постійного артикуляторного послаблення звуків, яке призводить до редукції голосних, а в деяких випадках – до повного їх зникнення або стяжіння.

Висновки. Дифтонги були живими і специфічними мовними явищами ще у прагерманські часи. Свн. дифтонги були носія- ми значення, виконуючи при цьому фонетичні та граматичні функції. Проведене дослідження свідчить про наявність кореляції між часом зародження дифтонгів та їх реалізацією в мові (мовленні).