ФУНКЦІЮВАННЯ ДИСКУРСИВНИХ МАРКЕРІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ

Ключові слова: гетерогенність, сурядні сполучники, підрядні сполучники, вставні слова, поліфункційність, дискурс

Анотація

Мета статті – визначити сутність поняття «дискурсивні маркери» та здійснити комплексний аналіз їхніх функційних особливостей в англійській та українських мовах.

Методи: системний, аналітико-описовий, метод суцільної вибірки, дефініційний.

Результати. У статті окреслено варіативність підходів до визначення поняття «дискурсивні маркери». У процесі аналізу виокремлено чотири напрями досліджень: прагматичний, когнітивний, coherence-based та функційний, розглянуто найбільш поширені дефініції, запропоновані вітчизняними й зарубіжними вченими. Базуючись на їхніх дефініціях та аналізі практичного матеріалу, у статті пропонується власне тлумачення цього поняття. Хоча кількість ДМ в англійській та українській мовах суттєво відрізняється, їм притаманні й спільні риси. Так, за своєю типологією ДМ поділяють на декілька груп, а саме: контрактивні / протиставні, з’єднувальні, або маркери додавання, логічні, чи причинно-наслідкові, темпоральні, або часові, маркери та дискурсивні частки. Через свою гетерогенність ДМ англійської та української мов складаються з різноманітних граматичних категорій, найбільш поширеними серед яких є: 1) сурядні сполучники (єднальні, протиставні, розділові); 2) підрядні сполучники; 3) вставні слова. З погляду функціювання під час здійснення комунікативного акту в усній і письмовій формах ДМ необхідні для: репрезентації нової або зміни старої комунікативної теми; призупинення або повної зупинки у спілкуванні; уведення / пояснення послідовності дій; впливу на адресанта; прогнозування реакцій учасників комунікаційного процесу; пояснення окремих текстуальних фрагментів; виправлення або уточнення інформації, наданої раніше. Досліджуючи функціювання ДМ в англомовних текстах, було з’ясовано, що вони частіше займають ініціальне (початкове) або медіальне (середнє) положення. Крім того, вони не залежать від структури самого речення, де використовуються, і частіше вживаються в усному спілкуванні (усний дискурс), ніж у письмовій формі. З погляду фонологічної будови ДМ прагнуть до спрощень та використання контекстуальних наголосів.

Висновки. ДМ становлять важливий пласт слів, необхідних для покращення комунікативного акту та збагачення мовлення. Доведено, що їхніми головними ознаками є гетерогенність, багатокатегорійність та поліфункційність. Крім того, у процесі аналізу з’ясовано, що всі ДМ в обох мовах мають прототипні значення, які призводять до певної послідовності їхньої імплементації в комунікативний акт. Також у роботі представлено перспективні напрями подальших наукових розвідок, зокрема, аналіз білінгвальних паралельних текстів та функціювання ДМ у різних жанрах англійської та української мов.

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Борисова О.В. Відтворення дискурсивних маркерів в українському перекладі роману Дж. Мартіна «Гра престолів». Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Том 30 (69) № 2 Ч. 2, 2019. С. 18–22.
2. Массалина И.П., Новодранова В.Ф. Marking Discourse Coherence: Functions of Discourse Markers in Spoken English. URL: https://obuchalka.org/2017061294911/diskursivnie-markeri-v-angliiskom-yazike-voenno-morskogo-delamassalina-i-p-novodranova-v-f-2009.html (дата звернення: 10.06.2020).
3. УНІАН: Інформаційне агентство. URL: https://www.unian.ua/ дата звернення: 10.06.2020).
4. Ухова П.С. Функциональная специфика дискурсивных маркеров в речевой практике студенческой молодежи. Верхневолжский филологический вестник. Серия: Языкознание и литературоведение. № 1, 2018. С. 31–40.
5. Хилханова Э.В., Хилханов Д.Л. Дискурсивные маркеры в двуязычной речи: вопросы типологии и закономерности функционирования Филологические науки. Вопросы теории и практики. Тамбов : Грамота, 2019. Том 12. Выпуск 7. C. 256–260.
6. Шустова С.В., Царенко Н.М. Дискурсивные маркеры как средство формирования прагмалингвистической компетенции. Научный результат. Вопросы теоретической и прикладной лингвистики. Том 4. Выпуск № 2, 2018. С. 21–25.
7. Aijmer K. The meaning and functions of the Swedish discourse marker alltså. Evidence from translation corpora. Catalan Journal of Linguistics 6, 2007. P. 31–59.
8. Blakemore D. Relevance and Linguistic Meaning: The Semantic Pragmatics of Discourse Markers. New York : Cambridge University Press, 2009. 200 p.
9. Blass R. Relevance Relations in Discourse: A Study with Special Reference to Sissala. Cambridge : Cambridge University Press, 1990. 197 p.
10. Fraser B. What are discourse markers? Journal of Pragmatics, 1999.Р. 931–953.
11. Halliday M. A. K., Hasan R. Cohesion in English. Harlow : Pearson Education, 2006. 392 p.
12. Lewis D. Discourse markers in English: a discourse-pragmatic view. Amsterdam, 2006. P. 43–60.
13. Schiffrin, D. Discourse markers. Cambridge : Cambridge University Press, 1987. 364 p.
14. The USA today depositary. URL: https://www.usatoday.com/news/ дата звернення: 10.06.2020).
Опубліковано
2020-09-04
Сторінки
124-129
Розділ
Порівняльно-історичне, типологічне мовознавство