ХУДОЖЕСТВЕННОЕ МЫШЛЕНИЕ К. СОМОВА: ОТ СТИЛИЗАЦИЙ XVIII ВЕКА К ЛУБОЧНЫМ ПАСТОРАЛЯМ 1920-Х ГОДОВ

Анотація

Мета. Мета роботи – дослідження еволюції творчого методу К. Сомова протягом декількох десятиліть (1890 – середина 1920 років). Центральне місце займає проблема кореляції символізму, руху художника від загальної платформи модернізму початку ХХ століття до складних форм індивідуального синтезу. Такого синтезу, в якому знайшлося місце фольклорній культурі лубка, що до сих пір не враховувалося дослідниками.

Поставлена мета вимагає вирішення завдань: 1) визначити характерні риси перших робіт К. Сомова, в яких бачать естетичний код «Мира искусства»; 2) продемонструвати особливості його ретро-мислення, що проявляються у стилізаціях XVIII століття); 3) систематизувати показники синтезу в спадщині художника 1910-1920-х років; 4) визначити принципи відображення К. Сомовим лубочної традиції в картинах пізнього періоду.

Методи. Методологічні засади дослідження полягають в комплексному поєднанні культурно-історичного і порівняльного (компаративного) методів аналізу. Порівняння фактуально-історичного і художнього планів картин К. Сомова з літературними творами Олександра Блока, Анни Ахматової, В'ячеслава Іванова, Михайла Кузміна, Володимира Маяковського відбувається за принципом близькості культурних епох, історичного мислення і подібності образів. У дослідженні зв’язків враховувалося як тематична, так і художня спорідненість текстів названих авторів.

Результати. У процесі дослідження систематизовано найбільш показові особливості стилю К. Сомова, визначені маркери індивідуального еволюційного розвитку художника, продемонстровані показники синтезу в картинах різних періодів життя художника. Оскільки стаття виконана в контексті міжвидової компаративістики (живопис – література), то її матеріал дає право на більш універсальні висновки, ніж це було в роботах мистецтвознавців. Завдяки наявності літературного матеріалу поглиблюється загальне наукове уявлення про закономірності розвитку та існування культурної епохи періоду «зламу традиції» і естетичної переорієнтації.

Висновки. Аналіз матеріалу показав, що рух К. Сомова від платформи «Мира искусства» до іронічного і сатиричного типу творчості пізнього періоду був пов’язаний із: 1) загальним зламом у художній культурі першої третини ХХ століття; 2) індивідуальними особливостями світобачення К. Сомова; 3) із його естетським снобізмом, який він демонстрував у різних синтезах (у стилізаціях XVIII століття, у циклі картин «Арлекініади», в «лубочній серії» радянського періоду). Автор стверджує, що такий підхід до творчості К. Сомова відкриває нову перспективу вивчення його спадщини.