№ 81 (2020): Південний архів (філологічні науки)
Порівняльне літературознавство

ХУДОЖЕСТВЕННОЕ МЫШЛЕНИЕ К. СОМОВА: ОТ СТИЛИЗАЦИЙ XVIII ВЕКА К ЛУБОЧНЫМ ПАСТОРАЛЯМ 1920-Х ГОДОВ

Валентина Ивановна Силантьева
Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова

Опубліковано 2020-07-08

Ключові слова

  • interspecific comparative studies, artistic thinking, synthesis, symbolism, lubok, pastorale
  • міжвидова компаративістика, художнє мислення, синтез, символізм, стилізація, лубок, пастораль

Анотація

Мета. Мета роботи – дослідження еволюції творчого методу К. Сомова протягом декількох десятиліть (1890 – середина 1920 років). Центральне місце займає проблема кореляції символізму, руху художника від загальної платформи модернізму початку ХХ століття до складних форм індивідуального синтезу. Такого синтезу, в якому знайшлося місце фольклорній культурі лубка, що до сих пір не враховувалося дослідниками.

Поставлена мета вимагає вирішення завдань: 1) визначити характерні риси перших робіт К. Сомова, в яких бачать естетичний код «Мира искусства»; 2) продемонструвати особливості його ретро-мислення, що проявляються у стилізаціях XVIII століття); 3) систематизувати показники синтезу в спадщині художника 1910-1920-х років; 4) визначити принципи відображення К. Сомовим лубочної традиції в картинах пізнього періоду.

Методи. Методологічні засади дослідження полягають в комплексному поєднанні культурно-історичного і порівняльного (компаративного) методів аналізу. Порівняння фактуально-історичного і художнього планів картин К. Сомова з літературними творами Олександра Блока, Анни Ахматової, В'ячеслава Іванова, Михайла Кузміна, Володимира Маяковського відбувається за принципом близькості культурних епох, історичного мислення і подібності образів. У дослідженні зв’язків враховувалося як тематична, так і художня спорідненість текстів названих авторів.

Результати. У процесі дослідження систематизовано найбільш показові особливості стилю К. Сомова, визначені маркери індивідуального еволюційного розвитку художника, продемонстровані показники синтезу в картинах різних періодів життя художника. Оскільки стаття виконана в контексті міжвидової компаративістики (живопис – література), то її матеріал дає право на більш універсальні висновки, ніж це було в роботах мистецтвознавців. Завдяки наявності літературного матеріалу поглиблюється загальне наукове уявлення про закономірності розвитку та існування культурної епохи періоду «зламу традиції» і естетичної переорієнтації.

Висновки. Аналіз матеріалу показав, що рух К. Сомова від платформи «Мира искусства» до іронічного і сатиричного типу творчості пізнього періоду був пов’язаний із: 1) загальним зламом у художній культурі першої третини ХХ століття; 2) індивідуальними особливостями світобачення К. Сомова; 3) із його естетським снобізмом, який він демонстрував у різних синтезах (у стилізаціях XVIII століття, у циклі картин «Арлекініади», в «лубочній серії» радянського періоду). Автор стверджує, що такий підхід до творчості К. Сомова відкриває нову перспективу вивчення його спадщини.

Посилання

1. Ахматова А.А. Стихотворения и поэмы. Ленинград : Советский писатель, Ленинградское отделение, 1976. 557 с.
2. Бенуа А.Н. История русской живописи в XIX веке. Москва : Республика, 1995. 448 с.
3. Культурология : уч. пособ. / Головнёва Е.В. и др. Омск : Изд-во ОмГТУ, 2005. 88 с.
4. Кузмин М.А. Сети : первая книга стихов. Петербург-Берлин : «Петрополис», 1923. 208 с.
5. Пахсарьян Н.Т. Генезис, поэтика и жанровая система французского романа 1690-1760-х годов. Днепропетровск : Пороги, 1996. 270 с.