АВТОРЕФЛЕКСІЯ ДЖ. РОЛЛІНСА Й КОНСПІРОЛОГІЧНИЙ РОМАН: ТОЧКИ ПЕРЕТИНУ

  • Олена Олексіївна Плетена
Ключові слова: комунікативно-рецептивний підхід, авантюрно-пригодницька традиція, трилер, детектив, саспенс, література таємниці

Анотація

Мета статті – простежити авторефлексію Дж. Роллінса на матеріалі масмедійних текстів письменника (інтерв’ю, рецензій і відповідей читачам).

Методи. У роботі використано комплексну методологію. Основною стратегією є комунікативно-рецептивний підхід, що виконує інтерпретаційні функції. Він поєднується з порівняльно-історичним, типологічним, структурно-семантичним методами дослідження.

Результати. У статті здійснено концептуальний аналіз масмедійного дискурсу Дж. Роллінса. Розглянуто деякі аспекти категорії «авторефлексія» для використання її як робочої дефініції дослідження; виявлено точки дотику між жанровими кодифікаціями Дж. Роллінса та традицією національного літературознавства задля вивчення кореляції категорій «трилер» / «конспірологічний роман»; простежено самоідентифікацію Дж. Роллінса в парадигмі американської літератури пригод, зокрема в співставленні з романами Д. Брауна. Виявлено, що творчість Дж. Роллінса продовжує авантюрно-пригодницьку традицію світової літератури – Жуля Верна, Генрі Р. Хаггарда, Герберта Дж. Веллса. З’ясовано, що в синхронії американський письменник ідентифікує себе в міжлітературній комунікації з «ідеальним тріо»: Майклом Крайтоном, Калебом Карром і Деном Брауном. Акцентовано висловлювання Дж. Роллінса щодо типологічної подібності деяких його творів із конспірологічним романом Д. Брауна. Виявлена кореляція між розумінням трилера в інонаціональних літературознавчих терміносистемах дає змогу ідентифікувати жанрову структуру романів Дж. Роллінса серії “Sigma Forсe” як конспірологічних.

Висновки. У гостросюжетних художніх творах Дж. Роллінса конспірологічний код є одним із тих, що моделюють жанр.

У такий спосіб пригодницький та науковий дискурси його романів синтезуються з конспірологічним наративом, що структурований константами : таємниця – змова – розслідування. Вони є наскрізними для таких романів серії “Sigma Forсe”, як «Кістки волхвів» (Map of Bones, 2005), «Ключ Судного дня» (Тhe Doomsday Key, 2009), «Лінія крові» (Bloodline, 2012), «Вінець Демона» (The Demon Crown, 2017). Автор створює новий тип конспірологічного роману, що містить його інваріант, але відрізняється способом вирішення художніх завдань.

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Амирян Т.Н. Конспирологический детектив как жанр постмодернистской литературы: Д. Браун, А. Ревазов, Ю. Кристева : дисс. канд... филол. наук : 10.01.03. Университет Российской академии образования. Москва, 2012. 329 с.
2. Амирян Т. Конспирологическая серия. Логос. 2014. № 5(101). С. 232–250.
3. Анцыферова О. Ю. Творчество Генри Джеймса: проблема литературной саморефлексии : автореф. дисс. … д. филол. н. : 10.01.03. Москва, 2002. URL : http://www.disserstation.ru/avtoreferats6/ir50.htm (дата звернення: 12.12.2019).
4. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. Собр. соч.: В 7 т. Москва : Русские словари: Языки славянской культуры, 2002. Т. 6. С. 7–300.
5. Кавелти Дж. Г. Изучение литературных формул. Новое литературное обозрение 1996. № 22. С. 33–64. URL : http://refdb.ru/look/1260355-pall.html (дата звернення: 07.06.2019).
6. Литературная энциклопедия терминов и понятий / под ред. А.Н. Николюкина. Институт научн. информации по общественным наукам РАН. Москва : НПК «Интелвак», 2003. 1600 стб.
7. Спиридонов Д.В. Рецептивные стратегии детективного повествования : типологический аспект. Вестник Челябинского государственного университета. 2012. № 20(274). Филология. Искусствоведение. Вып. 67. С. 118–124.
8. Штепенко О. Г. Література в дзеркалі літератури : стратегії художньої авторефлексіїї. Херсон : Айлант, 2017. 400 с.
9. Эко У. Открытое произведение : форма и неопределенность в современной поэтике / пер. с итал. А. Шурбелева. Санкт-Петербург : Symposium, 2006. 408 с. URL : https://libking.ru/books/sci-/sci-linguistic/216276-eko-umbertootkrytoe-proizvedenie.html (дата звернення: 15.09.2019).
10. Эко У. Роль читателя. Исследования по семиотике текста / перев. с англ. итал. С.Д. Серебряного. Санкт-Петербург : Симпозиум, 2005. 502 с.
11. Brooks P. Reading for the Plot: Design and Intention in Narrative. New York : Knopf, 1984. P. XII. 363 р.
12. James Clemens’ official website. URL : www.jamesclemens.com (дата звернення: 11.03.2019).
13. Müller-Zettelman E. “A Frenzied Oscillation” Auto-Reflexivity in the Lyric / E. Müller-Zettelman ; [edi ted by Eva Müller-Zettelman and Margarete Rubik] Theory into Poetry : New Approaches to Poetry. Amsterdam. New York : Rodopi, 2005. P. 125–147.
14. The New York Times: book review. URL : https://www.nytimes.com/2016/01/03/books/review/inside-the-list.html (дата звернення: 11.03.2019).
15. Todorov Tz. Poetique de la prose (choix) suivi de Nouvelles recherches sur le rccit (1971, 1978). URL : http://www.ae-lib.org.ua/texts/todorov__poetique_de_la_prose__fr.htm (дата звернення: 01.03.2020).
16. Jauss H. R. The Theory of Reception: A Retrospective of its Unrecognized Prehistory. Literary Theory Today / ed. by Peter Collier and Helga Geyer-Ryan. Cambridge, 1990 P. 53–72.
Опубліковано
2020-07-08
Сторінки
47-53
Розділ
Література зарубіжних країн