ДЕРИВАЦІЙНИЙ ПРОСТІР СЛОВА В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ЮРИДИЧНОМУ ТЕКСТІ

  • Ірина Валеріївна Царьова
Ключові слова: деривація, модель дериваційного простору, лексико-дериваційні зв’язки, семема, юридичний текст

Анотація

Мета статті полягає у створенні моделі дериваційного простору слова в сучасному українському юридичному тексті.

Методи. Дослідження здійснено в руслі сформованої концепції дериваційної лексикології. Визначається раціональна методика дослідження, наводиться приклад її застосування, що дало змогу, зокрема, зафіксувати список значень досліджуваного слова право.

Результати. Теоретична частина пропонованого доробку окреслює те підґрунтя, що лежить в основі деривації. Убачаємо відмінність форм слова не тільки в різновидах морфологічної структури, а й у розмаїтті так званих лексичних форм, які становлять модель дериваційного слова: 1) синтетичні й аналітичні форми словозміни; 2) фономорфологічні варіанти слова; 3) етимологічні варіанти слова; 4) лексико-стилістичні варіанти слова; 5) лексико-синтаксичні варіанти слова; 6) лексико-фразеологічні варіанти.

Висновки. Різні види дериваційних зв’язків, їх неоднолінійність і нерівномірність визначають основні особливості моделі. Зображено динамічний характер дериваційного розвитку слова, що забезпечується двома способами, які полягають в утворенні дериваційних слів і специфікацій. Доведено, що в дериваційного простору слова є глибинний складник, представлений парадигматичними зв’язками однокореневих слів.

Дериваційний простір слова є багатовимірною структурою. У її складі можна виділити сфери лексичного, фонетичного, морфологічного і словотворчого варіювання. Лексичне слово (сукупність усіх ЛСВ у межах однієї лексеми) є базовою категорією для всіх інших перерахованих видів варіювання. Воно утворює вертикальну вісь дериваційного простору слова, що відображає якісну різноманітність лексичних категорій, представлених у слові. Морфологічна і словотворча деривація утворюють осі горизонтального розвитку слова на рівні окремих ЛСВ. У межах дериваційних сфер відбувається граматична і словотворча перекатегоризація єдиного лексичного значення. Горизонтальні складники дериваційного простору слова відображають його кількісно-категоріальну структуру.

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Виноградов В.В. О формах слова. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. Москва, 1975. С. 33–50.
2. Гіжевський В.К., Головченко В.В. Популярна юридична енциклопедія. Кив : Юрінком Інтер, 2003. 528 с.
3. Кремзикова С.Ю. Словотвір та дискурс: діяльнісні ситуації у старофранцузькій мові. Київ : Вид. Дім Дмитра Бураго, 2010. 512 с.
4. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. Москва, 1997. 327 с.
5. Павел В.К. Лексическая номинация: на материале молдавских народных говоров. Кишинев : Штиинца, 1983. 231 с.
6. Словник української мови : в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1970–1980.
7. Товста С.А. Правнича термінологія в законодавчих актах України : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 12.00.01. Київ, 2006. 21 с.
8. Языкознание. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н. Ярцева. 2-е изд. Москва : Большая Российская энциклопедия, 1998. 685 с.
Опубліковано
2019-11-04
Сторінки
18-21
Розділ
Українська мова та література