Опубліковано 2019-03-25
Ключові слова
- narrative,
- hero,
- informant,
- time,
- space
- наратив,
- герой,
- інформанти,
- час,
- простір
Анотація
У статті використано наративний підхід до тлумачення оповідань-міраклів зі збірки «Руно орошенноє».
Встановлено, що основною комунікативною функцією оповідань-міраклів стає інформативна: подається трихотомічний опис подій (як, коли, де вони відбулися).
Показано, що сюжет твору не насичений подіями, але має причинно-наслідкову структуру. Автором вказано, що, як правило, існує одна центральна подія та подія-наслідок, а Іллінський монастир виступає сакральним центром. Час, визначений тут, стає часом молитви, церкви – він автоматично перетворюється на сакральний. Попередні події відходять на другий план. Персонажі зазнають зміни після певної події (в нашому випадку допомоги Богоматері через чудотворну ікону). Таким чином, автором статті в оповіданнях-міраклях з «Руна орошенного» розкривається зміст трихотомії «час – місце – подія».
Автор статті доходить висновку, що інформантами в цих оповіданнях виступають вказівки на місце проживання персонажа, його ім’я, соціальний статус або вид діяльності. Функція персонажа виявляється в тексті або через факт хвороби, або через факт воскресіння. Усі оповідання-міраклі мають цілком завершену наративну історію, однак під однією ідеєю теоретично можна інтегрувати інші подібні чуда.
У статті стверджується, що поява «Руна орошенного» Димитрія Туптала засвідчує розвиток оригінального українського оповідання-міраклю.
Посилання
2. Борисенко К. Явище синкретизму поезії та прози в українській літературі барокової доби : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 «Українська література». Харків, 2003. 19 с.
3. Бремон К. Структурное изучение повествовательных текстов после В. Проппа. Французская семиотика: от структурализма к постструктурализму. Москва : Прогресс, 2000. С. 239–247.
4. Галятовський Іоанникій. Небо новоє з новими зв звѣздами. Могилів, 1699. 216 с.
5. Димитрій Туптало. Руно орошенноє. Чернігів : Друкарня Свято-Троїцького монастиря, 1683. 107 с.
6. Женетт Ж. Структурализм и литературная критика. Москва, 1998. Т. 1 : Фигуры. С. 302–358.
7. Ісіченко І. Бароко – мистецький стиль і літературна доба. Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. 2010. № 10(643). С. 27–34.
8. Лотман Ю. Семиосфера. Санкт-Петербург, 2010. 704 с.
9. Лотман Ю. Структура художественного текста. Москва, 1970. 384 с.
10. Матушек О. Образ Богородиці в українській літературі другої половини XVII століття. Гуманітарна освіта у технічних вищих навчальних закладах. 2015. Вип. 32. С. 169–180.
11. Матушек О. Символіка Богородиці у метатексті барокової літератури : автореферат дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 «Українська література». Харків, 1999. 19 с.
12. Пропп В. Морфология сказки. Ленинград : Academia, 1928. 152 c.
13. Савченко І. Історико-літературні твори Димитрія Ростовського (Туптала). Вісник Запорізького національного університету. 2001. № 1. URL: http://web.znu.edu.ua/herald/issues/archive/articles/644.pdf (дата звернення: 04.12.2018).
14. Федотова М. Книги «Чуда Пресвятой и Преблагословенной Девы Марии» и «Руно орошенное» – сочинения святителя Димитрия, митрополита Ростовского и Ярославского. Святитель Димитрий Ростовский. Чуда Пресвятой и Преблагословенной Девы Марии. Чернигов, 2013. С. 9–21.
15. Шмид B. Нарратология. Москва : Языки славянской культуры, 2003. 312 с.