ТИПИ МОДАЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО АРАБСЬКОГО ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

Стаття спрямована на системний аналіз типів модальності, що функціонують у межах сучасного арабського публіцистичного дискурсу. Мета роботи полягає у створенні семантико-прагматичної класифікації об’єктивних і суб’єктивних модальних значень, а також у визначенні їхньої ролі у формуванні публіцистичного дискурсу. У статті ставиться завдання простежити зв’язок між формальними засобами вираження модальності та жанровою природою публіцистичних висловлювань в сучасному арабському медійному просторі. Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи: описовий метод – для систематизації теоретичних та методологічних засад, що стали основою дослідження; лінгвопрагматичний аналіз – для класифікації лексико-граматичних та інтонаційних засобів вираження модальності у контексті їхньої дискурсотвірної ролі (формування різних мовленнєвих жанрів); контекстуальний аналіз – для з’ясування впливу контексту та пресупозицій на інтерпретацію семантико-прагматичного спектру різних типів модальних значень сучасної арабської публіцистики. Результати дослідження вказують, що модальність в арабському публіцистичному дискурсі – це фундаментальна семантико-прагматична категорія, яка виходить за межі окремого речення і структурує весь простір медійного повідомлення, тобто виконує дискурсотвірну роль як елемент побудови різних мовленнєвих жанрів у межах досліджуваного матеріалу. Виявлено, що модальність, реалізована в двох основних типах – об’єктивному і суб’єктивному – з низкою підтипів, виражається формально (експліцитно) та імпліцитно. Формальна вираженість об’єктивної та суб’єктивної модальності арабського публіцистичного дискурсу втілюється лексико-граматичними та інтонаційними засобами. Імпліцитна вираженість модальності, яка пов’язана з інтерпретацією емоційно-оцінного відношення адресанта щодо дискурсу, встановлюється з контексту та пресупозиції сучасної арабської публіцистики. Звідси висновком постає теза про те, що без семантико-прагматичного підходу до модальності як дискурсотвірної категорії неможливо вичерпно інтерпретувати її значення та роль у комунікації. Перспективою використання результатів цього дослідження є створення лінгвопрагматичної типології різних видів дискурсу у контексті вираження відповідних модальних значень.