№ 89 (2022): Південний архів (філологічні науки)
Українська мова та література

МИТЕЦЬ ЯК ВОЇН: НОВІ ГЕРОЇКО-МІФОЛОГІЧНІ МОДУСИ БІОГРАФІЗМУ У П’ЄСІ НЕДИ НЕЖДАНОЇ “OTVETKA@UA”

Опубліковано 2022-05-10

Ключові слова

  • non-biographical context of biography, heroic mode, myth, artist, monodrama
  • небіографічний контекст біографії, героїчний модус, міф, митець, монодрама

Анотація

П’єсу про загиблого на Сході України влітку 2016 року Василя Сліпака – соліста Паризької національноїопери, який повернувся в Україну, аби боронити її на фронті, – Неда Неждана створила на початку 2017 року,тобто тоді, коли про її прототипа ще було оприлюднено мінімум біографічних відомостей. Щоправда, драматургиня була знайома з ним особисто – це відбулося під час її кількамісячного перебування в Парижі, томудалі вона відстежувала його життєву історію у соціальних мережах; авторці твору також вдалося відшукатиінформацію про оперні партії, які зробили Василя Сліпака відомим у Європі, скупі дані про волонтерствоспівака для Майдану та української армії, вона знала, що співак загинув неодруженим, що він уже був наротації і міг далі реалізовуватися у мирному житті, але таки добровільно повернувся на фронт і воював тампід позивним «Міф», зрештою, його життя забрала куля російського снайпера. Як для біографічного твору,навіть такого ощадливого в обсязі, як драма, реальна біографічна канва мінімальна. Тому авторці довелосяшукати інші ресурси опрацювання цього образу, яким і присвячено статтю.Мета – проаналізувати нові естетичні ресурси драматургічної героїчної біографії, інспіровані сучасною війною на Сході України, відрефлектувати моделі їх художньої реалізації у п’єсі Неди Нежданої“OTVETKA@UA”.Методи: біографічний, культурно-антропологічний, рецептивна поетика, міфопоетика, структурно-семантичний.Результати. П’єса Неди Нежданої “OTVETKA@UA” може бути проаналізована у різних контекстах – художніх творів про війну на Сході України, сучасних біографічних драм про митця, нових естетичних ресурсів сучасної монодрами тощо. Вона вирізняється тим, що на момент її створення авторцінебагато було відомо про всесвітньо уславленого співака і українського воїна-добровольця Василя Сліпака, чий образ реалізовано у творі. Адже перша біографічна книга про цього митця буда надрукованачерез два роки після опублікування та постановки п’єси про нього. Тому авторці довелося шукати іншіхудожні ресурси, які би дозволили реалізувати намічену авторську інтенцію. Тому власне біографічнаканва твору мінімалізована, натомість це дає авторці змогу експериментувати з біографією як каркасом,на який можна нанизувати інші драматургічні стратегії. Зокрема, за відсутності матеріалів, які можевід свого імені промовляти біографічний персонаж, Неда Неждана вбачає сенс залучити до оповідівигадану протагоністку та дати їй можливість свідчити про нього. Для цього доводиться створюватипластичний та динамічний образ оповідачки, візуалізувати її сценічні амплуа, вдаватися до сценічних етюдів та імпровізованих перевтілень, маркованих перформативними перевдяганнями. Натомістьсам біографічний образ зазнає розпорошення, тиражування, розчиняється в інших контекстах. У такийспосіб біографія самого Василя Сліпака доконструйовується, причому до цього процесу задіяні неісторичні відомості та матеріальні артефакти, а «тонкі матерії», які сполучаються з філософічністю,публіцистичною тональністю та легкою постмодерною іронічністю. Довершений образ Героя вдаєтьсястворити через задіювання підкресленої героїзації, провідними модусами якої виступають маскулінність, міфологізм, мілітарне тло та оприявнення авторського голосу.Висновки. П’єса Неди Нежданої “OTVETKA@UA” – це цікавий і самобутній драматургічнийтекст про війну на Сході України, який водночас бере участь в оновленні текстових стратегій сучасної біографічної драми про митця, активно задіявши такі ресурси: підміну протагоніста, завдяки чомузамість сповідальності біографічні відомості подаються через свідчення і запитання; доконструювання реальної біографії за допомогою власне художніх ресурсів із виведенням її на рівні «тонкихматерій» та «глобальної етики»; акцентовану героїзацію як заявку на можливу присутність митця, чийобраз опрацьовано у п’єсі, в оновленому культурно-історичному пантеоні України; вписування герояу новітні реалії гібридної війни і свідоме тиражування героя; потужну неоміфологізацію, яка частковознімає трагедійну напругу сюжету і дає змогу осмислювати національний травматичний та індивідуально-біографічний досвід у координатах міфології.

Посилання

1. Асєєв С. «Світлий шлях». Історія одного концтабору. Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. 448 с.
2. Бондарева О. Міф і драма у новітньому літературному контексті: поновлення структурного зв’язку через жанрове моделювання : монографія. Київ : Четверта хвиля, 2006. 512 с.
3. Вовк І. Василь Сліпак. Харків : Фоліо, 2021. 122 с.
4. Водотика Т., Магда Є. Ігри відображень. Якою бачить Україну світ. Харків : Віват, 2016. 352 с.
5. Кулакевич Л. Жанрові стратегії української авантюрно-пригодницької прози першої третини ХХ століття : монографія. Дніпро : Видавець Свідер А.Л., 2020. 387 с.
6. Марценюк Т. «Захисники галактики»: влада і криза у чоловічому світі. Київ : Комора, 2020. 256 с.
7. Неждана Н. OTVETKA@UA. Лабіринт із криги і вогню : антологія актуальної драми. Революція Гідності і гібридна війна / упоряд. Неда Неждана, Олег Миколайчук-Низовець. Київ : Смолоскип, 2019. С. 395–424.
8. Фуко М. Наглядати й карати. Народження в’язниці / Пер. з фр. Київ : Комубук, 2020. 452 с.