№ 86 (2021): Південний архів (філологічні науки)
Порівняльно-історичне, типологічне мовознавство

ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИКАЛІЗАЦІЇ КОГНІТИВНИХ ОЗНАК КОНЦЕПТІВ “LANGUE”, «МОВА», «ЯЗЫК» У ФРАНЦУЗЬКІЙ, УКРАЇНСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРАХ

Тетяна Миколаївна Фанагей
Запорізький національний університет

Опубліковано 2021-07-01

Ключові слова

  • conceptualisation, phraseological units, concept domains, objectification, language
  • концептуалізація, фразеологічні одиниці, концептуальні домени, об’єктивація, мова

Анотація

Мета. Стаття має на меті дослідження особливостей лексикалізації когнітивних ознак досліджуваних концептів у фран- цузькій, українській та російській лінгвокультурах за допомогою аналізу фразеологічних одиниць із словами-репрезентанта- ми langue, мова та язык. Об’єктом цього дослідження є концепти “langue”, «мова» та «язык», а його предметом виступають фразеологічні одиниці з лексикалізованими у них образними ознаками цих концептів.

Методи. У статті визначено методологічні особливості структурного принципу відбору фразеологічних одиниць, семіо- тичного аналізу та методу лінгвокультурологічної реконструкції. Також наведені визначення таких ключових понять, як кон- цепт, концептуалізація та лінгвокультура.

Після вибірки матеріалу дослідження за структурним принципом, проведено семіотичний аналіз виокремлених фразеологізмів для їх віднесення до відповідних доменів концептів “langue”, «мова» та «язык»; використано метод лінгвокультурологічної реконструк- ції для співвіднесення образних компонентів фразеологізмів та їх значення із відповідними лексикалізованими когнітивними ознаками концепту. Далі проведено зіставний аналіз отриманих результатів у французькій, українській та російській лінгвокультурах.

Результати. Усі результати дослідження наглядно представлено у підсумкових таблицях. Виявлено, що всі три дослі- джувані лінгвокультури мають тільки одну спільну когнітивну ознаку – вербальність, що доводить, що мова у різних лінг- вокультурах перш за все є засобом вербалізації та спілкування. Українська та російська лінгвокультури також мають серед спільних когнітивних ознак (не)порозуміння, ідентифікацію та пошук, які демонструють, що для носіїв цих лінгвокультур мова також є засобом порозуміння та ідентифікації. Далі виокремлено та проаналізовано низку специфічних для кожноїз трьох лінгвокультур когнітивних ознак (українські – «ментальність», «періодичність», «динамічність», «бажання», «емоційність», «здатність», «початок», «контроль», «успішна розмова», «зіпсована розмова», «логічність», «таємничість», «актуальність», «влучність», «небагатослівність»; російські – «кількість», «володіння» та французькі – «материнство», «національність», «вік», «репродуктивність», «догматичність/стереотипність», «арготичність», «манера висловлювання», «мистецтво», «боже- ственність», «індивідуальний стиль автора», «уживання», «тиранія», «деревина» та «зелений колір»).

Висновки. Виконане дослідження фразеологічних одиниць із словами-репрезентантами langue, мова, язык дало змогу виявити низку спільних та специфічних французькій, українській та російській лінгвокультурам доменів та когнітивних ознак концептів “langue”, «мова», «язык». Спільними доменами досліджуваних концептів української та російської лінгвокультур є «мова-здатність» та «мова-засіб», а серед специфічних доменів ми знаходимо українську «мову-розмову» та французькі «мову-тип мови», «мову-код», «мову-лект/стиль» та «мову-систему».

Зважаючи на результати дослідження, зроблено висновки щодо специфіки концептуалізації мови носіями французької, укра- їнської та російської мов. Мова у всіх проаналізованих лінгвокультурах перш за все є засобом спілкування, а для носіїв дослі- джуваних слов’янських мов також засобом порозуміння та ідентифікації у суспільстві. Для українців мова також має зв’язок із мисленнєвими процесами, емоціями та почуттями, а також пов’язана із поняттями компетентності, контролю та характеру (роз) мови. Для носіїв російської лінгвокультури когнітивні ознаки мови «кількість» та «володіння» належать до групи ознак про урядування мови мовцями. А французи концептуалізують мову у зв’язку з поняттями материнства, мистецтва та божественності та співвідносять мову із її вживанням. Концепт “langue” також може мати предметні ознаки. Мова для французів може бути догматичною та стереотипною, а її манера висловлювання – специфічною (арготичною чи індивідуальною). Для носіїв фран- цузької лінгвокультури мова також може вказувати на національність та вік її носіїв, з якого вони почали її вживати.

Посилання

1. Абрамов Н. А. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. 1999. С. 951. URL: https://synonymonline.ru/download/n.abramov-slovar_sinonimov.pdf (дата звернення: 21.03.2020).
2. Алефиренко Н.Ф. Современные проблемы науки о языке : учебное пособие. Москва : Флинта, Наука, 2005. 416 с.
3. АТС, Академічний тлумачний словник: Словник української мови в 11 томах. Том 4, 1973. С. 768–769.
4. ВСУМ, 2012, Всесвітній словник української мови. URL: https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0 (дата звернення: 16.04.2020).
5. ВТС, Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ–Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. 1736 с.
6. Зыкова И.Р. Роль концептосферы культуры в формировании фразеологизмов как культурно-языковых знаков : диссертация на соиск. уч. ст. д-ра филол. наук : 10.02.19. Москва, 2014. 510 с.
7. Космеда Т.А. Ще раз про характер народу та характер мови: міф чи реальність. Лінгвокультурологія. Етнолінгвістика. Українське мовознавство. № 1(46). 2016. Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», С. 66–77.
8. Кочерган М.П. Зіставне мовознавство: історія становлення і розвитку. Мовознавство, 2006. № 2–3. С. 78–89.
9. Кубрякова Е.С. Краткий словарь когнитивных терминов. Москва : Филологический факультет МГУ им. М.В. Ломоносова, 1997. С. 93–94.
10. Лопатин В.В., Лопатина Л.Е. Малый толковый словарь русского языка: Ок. 35 000 слов. Москва : Русский язык, 1990. С. 690.
11. НТС, Новий тлумачний словник української мови: 2 том / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. Київ : Видавництво «АКОНІТ», 2007. С. 209–210.
12. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / Под. ред. Н.Ю. Шведовой. 18-у изд., стереотип. Москва : Русский язык, 1986. 797 с.
13. Олейников Д.А., Дзенс Н.И. Фразеологизмы как зеркало истории и культуры немецкого этносоциума. Язык, культура, текст: контрастивный анализ : материалы IV международной научно-практической конференции (г. Славянск-на-Кубани, 20–25 апреля 2015 г.) / под ред.: Е.В. Литус, В.Б. Синдеевой, Е.П. Кузнецовой, А.А. Шевердиной. Славянск-на-Кубани : Филиал Кубанского гос. ун-та в г. Славянске-на-Кубани, 2015. С. 78–83.
14. Стернин И.А., Розенфельд М.Я. Слово и образ : монография / Под ред. И.А. Стернина. Воронеж : «Истоки», 2008. 243 с.
15. Фанагей Т.М. Концептуальний аналіз слів LANGUE та МОВА у французькій та українській лінгвокультурах. Нова філологія : збірник наукових праць. Запоріжжя : ЗНУ, 2019. № 77. С. 61–68.
16. Фанагей Т.М. Французькі фразеологізми як засіб об’єктивації концепту “langue” у сучасній французькій мові. Людина в мовному просторі: історична спадщина, проблеми, перспективи розвитку : матеріали ІII Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (Бердянськ, 12 травня 2020 р.) / упоряд.: В.В. Богдан, Б.А. Салюк, А.М. Сердюк. Бердянськ : БДПУ, 2020. С. 65–73.
17. DDAF, Dictionnaire de l’Académie française: Neuvième édition. Tome 2. Paris: Librairie Arthème Rayard – Imprimerie Nationale Editions, 2000. P. 500.
18. DF, Dictionnaire Flammarion de la langue française. Paris: Flammarion, 1999. P. 694.
19. DH, Dictionnaire Hachette. Paris : HACHETTE LIVRE, 2012. P. 905.
20. LGLI, Le Grand Larousse Illustré / (direction générale Isabelle Jeuge-Maynart / direction éditoriale Claude Nimmo). Paris : Larousse, 2017. 2106 p.
21. LL, Le Littré : Dictionnaire de la langue française en un volume. Paris : Hachette Livre, 2000. P. 913–914.