№ 80 (2019): Південний архів (філологічні науки)
Українська мова та література

ЗНАЧЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ПОРАДИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДРАМАТУРГІЇ

Опубліковано 2019-11-29

Ключові слова

  • concept, communicative functions, communicative strategies, speech genre, drama discourse
  • концепт, комунікативні функції, комунікативні стратегії, мовленнєвий жанр, драматургійний дискурс

Анотація

Мета. Метою статті є аналіз особливостей поради як концепта та мовленнєвого жанру.

Методи. Дослідження здійснено за допомогою описового методу, дискурс-аналізу та вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту.

Опис концепту в науковій картині світу ґрунтується на лексикографічних джерелах, а в наївній – на матеріалі вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту, проведеного в студентських аудиторіях у 2019 році. Опис мовленнєвого жанру здійснено завдяки аналізу текстів таких сучасних українських драматургів, як А. Багряна, Г. Легка, А. Наумов, Є. Петрученко, К. Соловієнко, Н. Уварова.

Результати. У процесі дослідження було виявлено, що в концептуалізації поради в науковій картині світу переважають фрейми «розпорядження», «повчання». В наївній картині світу актуалізуються фрейми «адресант», «емоційний контекст», що представлений переважно з позитивними конотаціями, «зміст поради», «спосіб чи канал передачі поради», «неприйняття поради».

Представлення мовленнєвого жанру порада в процесі відтворення комунікативної взаємодії виявилося різноманітнішим (в особистісно-орієнтованому дискурсі переважає семантика прохання, переконання, в інших випадках актуалізується стратегія сугестії, навіювання).

Представлення мовленнєвого жанру порада в статусно-орієнтованому дискурсі актуалізує переважно концепт зиск. Іншим напрямом функціонування поради в статусно-орієнтованому дискурсі є публічне викриття, де мовленнєвий жанр містить комунікативну стратегію провокації.

Попри семантичне та функціональне розмаїття мовленнєвого жанру в сучасній драматургії, відзначаємо спільні граматичні особливості, зокрема, наявність предикату в формі імперативу.

Висновки. Отже, семантичні різновиди концепту та мовленнєвого жанру мають переважно відмінні риси. Концептуалізація тяжіє до структурних складників жанру, а відтворення комунікативної взаємодії – до способу впливу на адресата.

Посилання

1. Вежбицкая А. Речевые жанры. Жанры речи. Вып. 1. Саратов, 1997. С. 99–111
2. Космеда Т.А. Комунікативна компетенція Івана Франка: міжкультурні, інтерперсональні, риторичні виміри. Львів : ПАІС, 2006. 326 с.
3. Новий тлумачний словник української мови : в 3 томах. Том 2. Київ : АКОНІТ, 2001. 926 с.
4. Седов К.Ф. Речежанровая идентичность как компонент коммуникативной компетенции личности. Жанры речи: Сборник научных статей Вып. 7. Жанр и языковая личность. Саратов : Издательский центр «Наука», 2011. С. 25–46.
5. Синиця І.А. Мовна особистість автора у науково-гуманітарному тексті ХІХ ст. (комунікативний, культурологічний, образно-стилістичний аспекти) : автореф. дис. … докт. філол. наук : 10.02.02 «Російська мова» Київ, 2007. 36 с.
6. Славова Л.Л. Мовна особистість політика: когнітивно-дискурсивний аспект : монографія. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. 357 с.