INFLUENCE OF PERSONIFICATION ON VOCATIVE (ON THE MATERIAL OF THE MODERN UKRAINIAN PROSE WRITING)
Published 2019-09-19
Keywords
- vocative, appellatives, personification of personality, aspects of communication related to the addressee, addressant, communicative situation
- вокатив, звертання, кличний відмінок, апелятиви, персоніфікація особистості, аспекти спілкування, пов’язані з адресатом, адресантом, із ситуацією спілкування
Abstract
The article studies the influence of personality personification on the development and functioning of vocative in the modern Ukrainian space, namely: the level of communicative depersonalization is rising, the number of situations in which people communicate without getting acquainted and without entering into personal relations is increasing; one can experience just information exchange taking place without the establishment of spiritual connections; the pragmatic aspects of communication through the prism of vocative are considered, namely: the influence of communicants on each other by means of linguistic means; the dependence of the pragmatic aspects of communication on the participants of communication and the relations between them has been proved (aspects of communication related to the addressee, addressant, the communicative situation); the most common types of vocatives are analyzed in terms of semantics and structure, as well as functioning in modern speech, namely: vocatives for animate – inanimate nouns, proper names (name, patronymic, surname); appeal to a loved one; appellatives, formed by the folk poetic model or directly borrowed, etc. Summing up, we can state that in modern pragmatic speech there is a vocative for animate nouns while the vocative for inanimate nouns is hardly ever found. In addition, the vocative for animate nouns contains anthroponyms to denote family ties, proper names (name, surname, patronymic), substantiated adjectives to denote intimate relationships between people, as well as theonyms, zoonyms. As for the structure, vocative in the preposition prevails, vocative in the postposition and interposition is much less observed than that one in the preposition. This is due to the fact that the pragmatic communication between communicants involves an incentive to the action of a particular communicative addressee, so the sentence starts with vocative. One-component structures and contracted forms dominate, while two-component and three-component structures occur less which is due to the contextual nature of communication (people do not enter into close relations). From the functional side, vocative is connected with spoken speech; it is almost absent in a bookish way of speaking, except for literary style, partly publicist one. The polite etiquette forms provided by national traditions are recommended for non-conflict communication in society. In a family circle, it is advisable to use appellatives for diminutive forms.
References
2. Бойко І.О. Семантичні типи вокативів як джерело характеристики мовної особистості (на матеріалі художнього дискурсу). Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Серія «Філологія. Педагогіка. Психологія». 2013. Вип. 27. С. 102–106.
3. Вольська Ю. Неелементарні прості речення з вокативними синтаксемами, їх реалізація у творах Т.Г. Шевченка. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/37434/29-Volska.pdf?sequence=1 (дата звернення: 04.02.2019).
4. Гринишин М. Вокативні речення в асиметричних ситуаціях спілкування. URL: http://mova.dn.ua/lingvistichni-studiy (дата звернення: 04.02.2019).
5. Данилюк Н. Семантично-стилістичні особливості народнопісенних звертань. Українська мова. 2011. № 4. С. 32–39.
6. Дашвар Л. На запах м’яса : роман. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. 368 с.
7. Дудик П.С. Звертання-речення в сучасній українській мові. Українська мова і література в школі. 1971. № 5. С. 37–43.
8. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення: Просте речення, еквіваленти речення. Київ : Наук. думка, 1973. 288 с.
9. Єрмоленко С.І., Лясецька Н.М. Вокатив у сучасній українській мові (на матеріалі творчості Оксани Забужко). Мова. Свідомість. Концепт : зб. наук. праць / відп. ред. О.Г. Хомчак. Мелітополь : МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2017. Вип. 7. 285 с. С. 29–33.
10. Єрмоленко С. І., Лясецька Н. М. Вокатив як виразник світогляду Оксани Забужко. Роль освіти у формуванні життєвих цінностей молоді : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих учених до 95-річчя Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (8 грудня 2017 р.) / за заг. ред. д. філос. н., проф. Р. Олексенка. Мелітополь : Видавництво МДПУ імені Богдана Хмельницького, 2017. С. 201–205.
11. Забужко О. Музей покинутих секретів : Роман. Вид. 2-е, доп. Київ : Факт, 2009. 832 с.
12. Каратаєва А. Український вокатив у текстовій структурі історичного роману «Диво» Павла Загребельного. URL: http://mova.dn.ua/lingvistichni-studiy (дата звернення: 04.02.2019).
13. Мала філологічна енциклопедія / Уклали : О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. Київ : Довіра, 2007. 478 с.
14. Межов О.Г. Функційне навантаження вокативів у поетичних творах Василя Стуса. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2014. Випуск 44. С. 181–188.
15. Скаб М.С. Граматика апеляції в українській мові. Чернівці : Місто, 2002. 272 с.
16. Скаб М.С. Історія дослідження кличного відмінка у східнослов’янській лінгвістиці. Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку : збірник наукових праць, присвячених 100-річчю від дня народження професора Стефа¬на Пилиповича Самійленка. Запоріжжя : ЗНУ, 2006. С. 116–128.
17. Стернин И. А. Введение в речевое воздействие. Воронеж : Изд-во «КО», 2001. 228 с.
18. Соціальна психологія особистості спілкування. Поняття та загальна характеристика впливу у міжособистісній взаємодії. URL: https://readbookz.net/book/174/5636 (дата звернення: 04.02.2019).