ТАБУЙОВАНА ЛЕКСИКА НА ПОЗНАЧЕННЯ СМЕРТІ ТА ПОХОВАЛЬНИХ РЕАЛІЙ В СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню феномену мовного табу як універсального механізму соціального контролю та регуляції комунікації, підкреслюючи його роль у відображенні культурних цінностей та суспільних норм. Табу, будучи притаманним практично всім культурам, виконує критичні функції: регулятивну (підтримка порядку), комунікативну (дотримання етикету) та культурно-ідентифікаційну. Особлива увага зосереджена на проявах табу в китайській лінгвокультурі, де воно набуває специфічних форм, зокрема через вплив політичної цензури та активне використання евфемізмів, гомофонів і кодових позначень для обходу заборон. Ключовим об'єктом дослідження є табуйованість концепту смерті у китайській мові. На відміну від, наприклад, української культури, де смерть сприймається як природний процес, у Китаї пряме згадування смерті суворо уникається. Це пов’язано з глибинним страхом накликання нещастя та філософським вакуумом щодо загробного життя, залишеним конфуціанством. Додатковим чинником є конфуціанський принцип синівської шанобливості, що розглядає ушкодження тіла як неповагу до предків. Мета дослідження – виявити та систематизувати особливості функціонування табуйованої лексики, пов'язаної зі смертю та поховальними реаліями, у сучасній китайській мові, розкрити її лінгвокультурні та соціопрагматичні засади. Досягнення мети передбачає виконання таких завдань: 1) проаналізувати евфемістичні, класифікаційні та лайливі лексико-семантичні групи, що позначають смерть і поховальні реалії у сучасній китайській мові; 2) розкрити соціокультурні та лінгвістичні механізми (зокрема, вплив омофонії та філософських/народних вірувань), що формують мовне табу навколо концепту смерті в китайському суспільстві. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури; функціональний аналіз (з'ясування ролі табу у комунікації), лінгвокультурний аналіз (виявлення впливу омофонії та культурних концептів на мову). Результати. Дослідження підтверджує, що мовне табу є універсальним і фундаментальним механізмом соціального контролю та регуляції поведінки, який відображає глибокі культурні цінності та межі дозволеного. Хоча універсальні домени табу (як-от смерть чи фізіологічні функції) існують у всіх культурах, їхнє конкретне наповнення виявляє значну національно-культурну специфіку. Зокрема, у китайській лінгвокультурі концепт смерті є однією з найбільш суворо табуйованих тем, що зумовлено як конфуціанським принципом синівської шанобливості, так і філософським вакуумом щодо загробного життя, який заповнюють народні повір'я. На мовному рівні це табу активно підтримується феноменом омофонії, де слова з ідентичним звучанням (наприклад, число 4) набувають негативного, забороненого забарвлення. Ця суворість, однак, стимулює високу мовну креативність, що призводить до формування розгалуженої системи евфемізмів (метафоричних, статусних та кодових позначень) для обходу заборон у ввічливому спілкуванні. Парадоксально, але табуйована лексика, неприйнятна для вираження співчуття, активно використовується як інструмент агресії та інвективи, що підкреслює її подвійний прагматичний характер як засобу як соціального злагоди, так і емоційного сплеску. Висновки. Мовне табу є універсальним засобом соціальної регуляції, але його прояви в китайській мові мають глибоко національну специфіку, сформовану конфуціанством, яке зробило концепт смерті особливо суворо табуйованим. Висока омофонія в китайській мові виступає ключовим механізмом, що підтримує й посилює мовні забобони. Табу стимулює мовну креативність, призводячи до утворення широкого пласту евфемізмів та кодових замін для обходу заборон, що свідчить про гнучкість комунікативних стратегій. Спостерігається парадокс: слово, заборонене у ввічливому контексті, активно використовується як інструмент агресії, що вказує на прагматичний, а не лише магічний характер табу в мовленні.