«ПЕС» ЯК АНІМАЛІСТИЧНИЙ МАРКЕР ВІЙНИ В РОМАНІ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»

Анотація

Нині, на третій рік повномасштабного вторгнення росії в Україну, твори про війну набирають нової актуальності й прочитуються в дзеркалі сучасних реалій, зокрема і роман «Інтернат» Сергія Жадана – письменника, який навесні 24-го приєднався до Національної гвардії боронити Україну від рашистів. Метою статті є міфосеміотична реконструкція художнього образу пса як одного зі складників концепту війни і його проєкція на площину національної, громадянської та особистісної ідентичностей. Методологія дослідження. Роман досліджено із застосуванням комплексного аналізу: поєднано методику міфосеміотичної реконструкції образу, текстуальний, лінгвістичний та герменевтичний методи аналізу, елементи постколоніальної критики, теорій пам’яті і травми. Результати дослідження. Художній образ пса реконструйовано на міфосеміотичних зрізах хронотопів, символів, локусів, передвісників, знаків. Як складник «мертвого» хронотопу «пес» експлікує міфологічний сценарій кінця, у якому топос апокаліптичного міста формується синергійними образами війни, а як елемент химерного, оніричного хронотопу «пес» ретранслює семантику травми через образи ірреального світу – тіней і марев. «Пес» маркує бездомність і безпритульність як знакові стани війни, овиявнює як семантику життя–смерті, так і семантику «транзиту в нікуди» й хиткого сховку в понівечених часопросторах вокзалу, дому, школи, де формується вдавана тожсамість. Через мотиви пошкодженості, надтріснутості, вразливості, беззахисності, які підсилюються семантикою цькування, зайвості, інакшості, а також «неправильними» поведінковими моделями, образи людей і псів у тексті роману ототожнюються. Травмовану, псевдо- і патову самоідентифікацію спричинено несправжністю, збайдужілістю, невизначеністю, а усвідомлену тожсамість – через ініціацію пастками, колами, втратами – марковано пам’яттю. «Пес» позначає своїх і чужих, розмежовує свої і чужі простори, розлюднює й олюднює світ людей. Висновки. Анімалістичний маркер війни реконструйовано в координатах міфосеміотики, постколоніальної критики, студій пам’яті і травми з розширенням символічного спектра образу і його проєкцією на площину ідентичностей.