ЩЕ ОДНА МІСТИФІКАЦІЯ ВІКТОРА ПЕТРОВА (В. ДОМОНТОВИЧА): УМАНСЬКИЙ ЕПІЗОД БІОГРАФІЇ НАУКОВЦЯ І ПИСЬМЕННИКА

Анотація

У статті зроблено спробу з’ясувати невеликий епізод з життя відомого українського вченого Віктора Платоновича Петрова (В. Домонтовича), котрого недаремно називають одним з останніх українських енциклопедистів. Коло його наукових інтересів було надзвичайно широким, оскільки він поєднував глибокі пізнання в царині філософії, історії, археології, етнографії, фольклористики, мовознавства тощо з непересічним талантом письменника. Однак епоха революційних зрушень першої половини ХХ століття, зруйнованих багатообіцяючих подій національного відродження 20-х рр., а далі жорсткого терору 30-х рр. примусила Віктора Петрова відмовитися від письменницької праці, погодитися на співпрацю з радянськими органами НКВС і аж до смерті приховувати багато фактів зі своєї біографії. Мета дослідження. На основі аналізу масиву текстів біографічних та архівних матеріалів з’ясувати окремі затемнені епізоди життя Віктора Петрова та його взаємини з батьком, а на основі матеріалів, що становлять інтерес радше з погляду локально-краєзнавчого, оприлюднити невідомий раніше момент біографії Віктора Петрова, пов’язаний з історією Уманщини 20-х років ХХ століття. Методи дослідження. Під час дослідження ми користувалися порівняльно-історичним методом для того, щоб на основі історичних аналогій зробити ширші узагальнення щодо розрізнених фактів з біографії Віктора Петрова (В. Домонтовича) та провести паралелі з іншими представниками українського письменства епохи «розстріляного відродження», біографічним (для інтерпретації духовних проявів його особистості в творчому доробку), джерелознавчим (для виявлення, аналізу та критичного відбору архівних і літературних джерел та верифікації наведених у них фактів), евристичним (для висунення та обґрунтування гіпотетичних припущень щодо затемнених епізодів із життя митця) та почасти психоаналітичним (для з’ясування несвідомих чинників, що вплинули на «конструювання» Віктором Петровим своїх автобіографічного та літературного дискурсів). Результати. Один із таких затемнених епізодів пов’язаний із соціальним походженням вченого і письменника, оскільки для продовження своєї наукової карʼєри він вимушений був відмовитися від спілкування з батьком, що в останні роки життя був хіротонізований на єпископа Уманського. Доля єпископа Платона довгий час також була невідомою широкому загалу, хоча пам’ять про нього збереглася, як і його могила біля церкви на старовинному Міщанському кладовищі міста Умані Черкаської області. Поштовхом для наукової розвідки стали щоденники відомого уманського громадського діяча Петра Курінного, у яких було виявлено згадку про відвідини єпископа Платона сином Гавриїлом незадовго до його смерті. Висновки. Дослідження досить значного масиву біографічних матеріалів про Віктора Петрова і його родину дало змогу зробити висновок, що під цим прибраним ім’ям ховався сам молодий вчений, а також висловлено гіпотези, щодо джерел одного із численних його псевдонімів. Для обґрунтування своїх припущень автори дослідження заглибилися в аналіз стосунків між батьком і сином, деякі важливі характеристичні риси їхні особистостей. Зокрема, було спостережено, що батько мав значний вплив на формування інтересу сина до наукової діяльності і прагнув спрямувати його на продовження родинної традиції діяльності в царині проповідництва і богослов’я. Однак особливості епохи, характер, особисті смаки та певною мірою авантюристична жилка Віктора Петрова стали визначальними для непростого й неоднозначного шляху цієї, безумовно, цікавої і непересічної особистості.