ПРОБЛЕМА КВАЛІФІКАЦІЇ ГЕНІТИВНИХ ОДНОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

Анотація

Мета. Мета статті – уточнити формально-синтаксичний і семантико-синтаксичний статус родового відмінка у складі генітивних речень. Методи дослідження. З-поміж методів дослідження використовувалися: описовий – для систематизації мовного матеріалу, що дозволило встановити формально-структурні та семантико-синтаксичні особливості генітивних речень; трансформаційний – для встановлення співвідношення формально-граматичної та семантико-синтаксичної структур генітивних речень, побудови темпоральних парадигм генітивних речень. Результати. Простежено особливості співвідношення формально-граматичної та семантико-синтаксичної структур генітивно-квантитативних і заперечно-генітивних речень; відмежовано генітивні речення від формально подібних до них структур; визначено інтонаційні особливості генітивних речень. Висновки. Урахування особливостей співвідношення формально-граматичної та семантико-синтаксичної структур генітивних речень дає можливість уточнити синтаксичний статус родового відмінка. Квантитативно-генітивні речення виявляють виразну асиметрію формально-граматичної та семантико-синтаксичної структур. Квантитативно-генітивні речення, у яких родовий відмінок виконує предикативну функцію самостійно, виявляють типові ознаки односкладних. Речення, у яких родовий відмінок входить до складу кількісно-іменної сполуки, доцільно тлумачити еліптичними двоскладними реченнями. Наявність у структурі генітивних речень із родовим відмінком поширювачів локативної, об’єктної, іншої семантики свідчить про еліптичний характер двоскладних речень та їхню лише формальну подібність до генітивних. Інтонаційні властивості генітивних речень формують структурно-семантичну специфіку родового відмінка, що набуває властивості стверджувати чи заперечувати буття предметів із вказівкою на їхній кількісний вияв. Заперечно-генітивні речення лише формально подібні до генітивно-квантитативних, оскільки і на формально-граматичному, і на семантико-синтаксичному рівнях мають виразну специфіку.