ПРО ТИХ, ХТО В ДОРОЗІ: ХУДОЖНІ ЕКЗИСТЕНЦІАЛИ «30 ВІРШІВ ПРО ЛЮБОВ І ЗАЛІЗНИЦЮ» СЕРГІЯ ЖАДАНА

Анотація

Стаття присвячена специфіці оприявлення екзистенційних мотивів у поетичній книзі Сергія Жадана «30 віршів про любов і залізницю» (2023). Мета студії – окреслити зміст художніх екзистенціалів книги – досягається в перебігу дослідження основних мотивів і їхньої кореляції з екзистенціалами «буття», «смерть», «самотність», «любов», «вибір» тощо; означення авторської інтерпретації топосу пам’яті в контексті проблематики індивідуальної та поколіннєвої ідентичності; з’ясування ролі біблійного інтертексту і «залізничної» поетики в художньому просторі книги Жадана. Основними методами дослідження є рецептивний, інтертекстуальний, метод філологічного аналізу. У результаті дослідження доведено, що в «30 віршах про любов і залізницю» питомі для творчості Жадана мотиви «подорож без мети» (Т. Гундорова) і відчуття «бездомності» набувають семантики «подорож для віднайдення “Я” індивідуального і національного». Центральні топоси збірки (місто, залізничний вокзал, вагон) постають авторськими варіантами топосів випробування любові до Батьківщини, жінки, природи і Слова; місцем вибору, зустрічей і втеч як подолання чи пошуку самотності, прихистку від смерті тощо. Визначено, що характерною ознакою збірки Жадана є «залізнична поетика» в поєднанні з мотивами філософської, громадянської та інтимної лірики в межах одного твору; біблійна інтертекстуальність; художня інтерпретація колективного й автобіографічного досвіду в образах-метафорах екзистенційних ситуацій і станів. Висновки. «30 віршів про любов і залізницю» засвідчують творчу динаміку Жадана-поета, де повномасштабна війна як нова екзистенційна реальність стає «оптикою» авторської інтерпретації нових значень «пам’яті», «дороги», «залізниці» і сучасника-«пасажира», для якого подорож перетворюється на проходження ініціації.