Опубліковано 2023-08-31
Ключові слова
- постмодернізм, подвійна свідомість, «свій», «чужий», ідентифікація, перехідність, травма, пам’ять, авторська свідомість, ностальгічна свідомість
- postmodernism, double consciousness, “self”, “alien”, identification, transitivity, trauma, memory, author’s consciousness, nostalgic consciousness
Анотація
Сучасний світ з його динамізмом та мобільністю впливає на картографію творчого простору, в межах якого особливе місце посідає покоління нових письменників «культурного пограниччя». Зберігаючи культурні коди, успадковані ними під час народження, вони продукують якісно новий тип творчості, який є більш відкритим стосовно зовнішніх чинників та максимально інклюзивним з точки зору світоглядних орієнтирів. Мета – описати парадигму видів письменників, творчим простором яких є культурне перехрестя, беручи до уваги низку чинників, серед яких інваріантними є приналежність авторів до постколоніального дискурсу, причини їхньої міграції, а також їхня мовна та культурна самоідентифікація. Методи. Використання культурно-історичного методу зумовлене необхідністю усвідомити закономірності становлення мультикультурної прози в контексті соціально-історичного розвитку. Порівняльно-типологічний метод застосовано з метою дослідження типології письменників «культурного пограниччя». Особлива увага в процесі дослідження мультикультурної прози приділяється постколоніальним та імагологічним студіям, теоретичний апарат яких використовується під час аналізу характеру творчості письменників «культурного пограниччя». Імагологічний метод уможливлює дослідження національних етнообразів, а також категорій своє/інше. Результати. У нашій роботі окреслено стратегії ідентифікації та типологізації видів письменників, які створюють тексти на перехресті різних, а інколи й діаметрально протилежних культурних та літературних традицій. За фактом приналежності до постколоніального дискурсу письменники «культурного пограниччя» поділяються на: 1) власне постколоніальних письменників, які фактично є вихідцями з колишніх імперіалістичних країн; 2) письменників з амбівалентною ідентичністю, мультикультурність творчості яких не пов’язана з розпадом колоніальних систем або їхніми наслідками. Своєю чергою за фокусом уваги до «своєї» або «чужої» культури постколоніальні письменники поділяються на дві групи – мультикультуральних та інтеркультуральних. Натомість, розподіл амбівалентних письменників на дві категорії – гібридних та транскультурних – пов’язаний з причинами їхньої міграції. Висновки. Дослідження творчості мультикультурних авторів є суттєвим викликом сучасності, адже в науковому дискурсі на сьогодні немає такої типології письменників «культурного пограниччя», яка б враховувала всі чинники, що впливають на природу творчості таких авторів. Розроблені нами критерії ідентифікації письменників «культурного пограниччя», а також типи міжкультурної взаємодії, репрезентовані в їхніх текстах, допоможуть у подальшому дослідженні творчості письменників, які розташовані на перехресті культурних та літературних традицій.
Посилання
- Сидоркіна І. Поняття «гібридний письменник»: культурна самоідентифікація сучасних япономовних транскультуральних письменників. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та література. 2015. Вип. 1. С. 71–76.
- Meer N., Modood T. How does Interculturalism Contrast with Multiculturalism? Journal of Intercultural Studies. 2012. Vol. 33, No. 2. Pp. 175–196.
- Sarmento С. Interculturalism, multiculturalism, and intercultural studies: Questioning definitions and repositioning strategie. Intercultural Pragmatics. 2014. Vol. 11(4). Pp. 603–618.
- Slaymaker D. Tawada Yōko: On Writing and Rewriting. Lexington Books, Lanham MD, 2020. 283 p.
- Welsch W. Transkulturalität – Zur veränderten Verfasstheit heutiger Kulturen. Migration und Kultureller Wandel. 1995. Vol. 45. S. 39–44.