№ 91 (2022): Південний архів (філологічні науки)
Література зарубіжних країн

ТЕКСТОВІ МАРКЕРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОІДЕНТИЧНОСТІ В РОМАНІ ГЮҐО ГАМІЛЬТОНА «ЛЮДИ З ВЕСНЯНКАМИ»

Опубліковано 2023-02-28

Ключові слова

  • наратор, тожсамість, ідентичність, образ, мотив, травма
  • narrator, oneness, identity, image, motive, trauma

Анотація

Мета статті – на матеріалі автобіографічного роману ірландського письменника Гюґо Гамільтона «Люди з веснянками» проаналізувати текстові ідіостильові маркери національної самоідентичності. Методологія дослідження. Роман досліджено в дзеркалі постколоніальної критики із застосуванням методики теорії пам’яті та наратологічного аналізу. Результати дослідження. У тексті роману виокремлено ключові вектори національної тожсамості: мовний, топонімічний, ономастичний, культурний, гастрономічний, атрибутивний, постімперський. Лінґвальний код національної самоідентичності дешифрує потрійне розщеплення національної самоідентифікації наратора, овиявлює текстові механізми такого розщеплення через мотиви гри, страху, символіку віддзеркалення, дому. Доведено текстову тотожність концептів пам’яті і слова. Топонімічно- ономастичний код відкриває національну самоідентичність наратора через мотиви бездомності, втрати орієнтирів, пошук дому, а також через концепт родинної і колективної травми. Власну ідентичність наратор віднаходить у координаті деангліфікації Ірландії, а втрачає – у точці насильницького занглійщення. Образи матеріального світу проєктують атрибутивний і культурний вектори національної самоідентичності (релігійні маркери дому, літературні означники хибної тожсамості). Постімперський різновид національної самоідентичності експлікує текстовий неоконцепт «нові ірландці» (“brack people”), а також міфологеми дому-країни й країни-дому, імпліковані мотивами збирання, колекціонування, примирення-прийняття. Досліджено текстові прояви псевдо- і симулятивної ідентифікації та антинаціональної ідентичності в контексті стереотипів, перекручування, профанації й шкідливого ототожнення, урівнювання. Висновки. Описано експлікацію бінарних і тернарних опозицій свого / чужого / інакшого, вивищеності й меншовартісності через етнодомінанти «ірландське», «німецьке», «англійське». Гомодієгетичний наратор роману діє в екстрадієгетичній ситуації як безпосередній учасник подій. Я-наратор екстраполює маршрути повернення до себе, до власного дому через національне самоусвідомлення.

Посилання

  1. Арендт Х. Айхман в Єрусалимі. Розповідь про банальність зла. / Переклад Антона Котенка. Київ : Дух і Літера, 2021. 376 с.
  2. Гамільтон Г. Люди з веснянками. Львів : Піраміда, 2012. 204 с.
  3. Johansson F. Postcolonial Identity in Ireland: Hybridity, Third Space, and the Uncanny: in Hugo Hamilton’s THE SPECKLED PEOPLE. A Memoir of a Half-Irish Childhood and THE SAILOR IN THE WARDROBE.
  4. Essay in Literature. Halmstad. 2019. P. 47. URL: https://www.diva-portal.org/smash/get/diva2:1340299/FULLTEXT03.pdf.
  5. Kellman St.G. Hugo Hamilton’s Language War. Critical Multilingualism Studies. Vol. 7. No. 1. Practicing Multilingual Research. 2019. P. 51–63. URL: https://cms.arizona.edu/index.php/multilingual/article/view/173/.
  6. Sampagnay L. L’Allemagne dans l’Irlande de Hugo Hamilton, ou la mise en film sur le papier d’une Vergangenheitsbewältigung maternelle. SYMPOSIUM CULTURE@KULTU