№ 90 (2022): Південний архів (філологічні науки)
Романські, германські та інші мови

МОРФОГРАФІЯ У СИСТЕМІ ФРАНЦУЗЬКОГО ПИСЬМА IX–XVIII СТОЛІТЬ

Опубліковано 2022-09-07

Ключові слова

  • grapheme, semiographic principle, morphography, morphograph, morphological writing, graphic system, French language.
  • графема, семіографічний принцип, морфографія, морфограф, морфологічні написання, графічна система, французька мова.

Анотація

Мета. У статті встановлено особливості морфологічних написань в історії розвитку французької графіки. Мета розвідки – окреслити основні принципи письма, на яких базується сучасна французька графічна традиція, вивчити графічні комплекси, які фіксують морфологічні написання в різні епохи, розкрити особливості еволюції морфографії. Методи. У роботі використано діахронічний підхід, що передбачив порівняльно-історичний та описовий методи. Для встановлення основних функцій морфологічних написань застосовано функціональний та етимологічний підходи, а також елементи статистичного аналізу. Результати. У роботі обґрунтовано, що графічна система французької мови мультисистемна та являє собою варіативність використання різних принципів письма фонографічного і семіографічного. Графічна структура французької мови характеризується наявністю системної семіографії, яка наочно фіксує морфологічні й лексико-семантичні зв’язки мови. У статті запропоновано нову інтерпретацію поняття «морфографія» як семіографічний вид письма, який має у своєму арсеналі графічні знаки, що мають на меті передавати певні граматичні особливості мови. Аналіз графічного інвентаря встановив, що морфографізм притаманний як однолітерним, так і багатолітерним графемам: диграфам та триграфам. Серед основних семіографічних комплексів для відтворення морфологічних написань слід вказати на діакритичні знаки (акут, трема, циркумфлекс, седій) та подвоєння літер. Представлені засоби графічної фіксації морфографів були дуже популярними у середньофранцузький період розвитку французької мови, які закріпилися й набули свого подальшого розвитку і в наступних епохах (Відродження та Просвітництва). Висновки. Отже, морфологічні написання зазнають свого бурхливого розвитку із середньофранцузького періоду у зв’язку з інтенсивним розвитком словотвірних та граматичних процесів французької мови XIV–XV ст. Досліджуваний корпус графем чітко продемонстрував загальну тенденція до спрощення фонографічного принципу письма та зростання морфологічного принципу протягом історії становлення графічної системи французької мови.

Посилання

1. Кромбет О.В. Особливості фонографічної адаптації латинських й італійських лексичних запозичень у французькій мові доби Відродження. Романські студії початку ХХІ століття: когнітивна поетика, історіографія, синтаксис : колективна монографія. Вип. 2. Київ : Вид. центр КНЛУ, 2014. С. 248–283.
2. Крючков Г.Г. Графеміка французької мови. Вісник КНЛУ, Т. 12. Вип. 1. 2009. С. 121–127.
3. Сидельникова Л.В. Еволюція графем із діакретичними знками у французькій мові ІХ–XVІІІ століть. Наукові записки. Випуск 175. Серія «Філологічні науки». Кропивницький : Видавництво «КОД», 2019. С. 241-246.
4. Catach N. L’orthographe. Paris : Presses Universitaires de France, 2011. 128 р.
5. Сazal Y., Parussa G. Introduction à l’histoire de l’orthographe. Paris : Armand Colin, 2022. 266 p.
6. Duchesne J., Piron S. Écrits universitaires et orthographe grammaticale. Former à l’écrit universitaires, un terrain pour la linguistique, 2015. № 72. P. 95–110.
7. Fayol M., Jaffré J.-P. L’orthographe: des systèmes aux usages. Pratiques. Linguistiques, littérature, didactiques, 2016. P. 169–170.
8. Jaffré J.-P. Écriture et sémiographie. Linguistique de l’écrit, linguistique du texte, 2000. № 43. P. 15–28.
9. Renée H. Statut linguistique et gestion de la variation graphique. Langue Française, 1995. № 108. P. 10–17.