КОНФЛІКТ СИНХРОНІЇ І ДІАХРОНІЇ У ДОСЛІДЖЕННЯХ З ЛЕКСИЧНОЇ СЕМАНТИКИ (ЛІНГВОІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ)

  • Роман Миколайович Ситняк Горлівський інститут іноземних мов ДВНЗ Донбаський державний педагогічний університет
Ключові слова: синхронія, діахронія, дихотомія, нелінгвістична концепція, взаємозумовленість, мінливий образ мислення, науковий суб’єктивізм

Анотація

Метою статті є висвітлення поглядів мовознавців другої половини ХХ – початку ХХІ століття на важливість синхро- нічних та діахронічних досліджень лексичного значення та виявлення тенденції лінгвістів сучасності розглядати синхронію та діахронію як складники одного цілого. За допомогою синхронно-діахронного вивчення мови дослідження лексичної семантики представлені надзвичайно широким діапазоном праць, що отримують нові можливості пояснення семантичних процесів та виокремлення схожих домінантних рис як у споріднених, так і у неспоріднених мовах світу. Науковий інтерес мовознавців може бути спрямований як на дослідження окремої морфеми, так і на виведення універсальних законів розви- тку лексичного значення мов світу. Більшість досліджень усе ж мають більш-менш чіткий розподіл за принципом синхронії та діахронії. У статті висвітлюється сучасне сприйняття діахронного дослідження як такого, що складається із певної кіль- кості досліджень синхронних зрізів в історії лексичного значення, і як результат – розглядається одним цілісним ефективним дослідженням. Відповідно до мети у статті використано загальнонауковий метод – актуалістичний, який бере за основу принцип історизму і дає змогу за допомогою сучасних знань простежити розвиток певних лінгвістичних концепцій у минуло- му та передбачити деякі тенденції майбутнього розвитку відповідних теорій. Методологічну основу актуалістичного методу становлять принципи історизму, причиновості, системності та принцип загального зв’язку явищ. У результаті дослідження встановлено прийняття лінгвістами сучасності ідеї не протистояння, а плідної сумісної праці синхронного та діахронного дослідження лексичного значення, єдність синхронного опису та історичної реконструкції. Автор доходить висновку, що з погляду сучасного мовознавства дихотомія синхронії та діахронії носить досить умовний характер. Синхронне дослідження не протиставляється, а навпаки, є важливою складовою частиною діахронного дослідження, тому що діахронний аналіз без синхронного не існує. Припинено мовчазну заборону на використання даних історії мови у разі синхронного аналізу.

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Гухман М. М. Основные направления структурализма. Москва : Наука, 1964. 362 с.
2. Дронова Л. П. Методика диахронического исследования и когнитивный подход к языку. Вестник Томского государственного университета. Филология, 2013. № 2 (22) С. 22–23.
3. Загнітко А. П. Cучасна лінгвістика: погляди та оцінки: науково-аналітичне видання. Донецьк : ДонНУ, 2014. 464 с.
4. Зализняк А. А. Семантическая деривация в синхронии и диахронии: проект «Каталога семантических переходов». Вопросы языкознания, 2001. № 2. С. 13–25.
5. Кубрякова Е. С. В поисках сущности языка: Когнитивные исследования. Ин-т. языкознания РАН. Москва : Знак, 2012. 208 с.
6. Левицкий В. В. Семасіологія. Вінниця : НОВА КНИГА, 2006. 512 с.
7. Леонтьев О. О. Язык, речь, речевая деятельность. Москва : Просвещение, 1969. 214 с.
8. Плунгян В. А. Проблемы грамматического значения в современных морфологических теориях. Семиотика и информатика, 1998. Т 36. С. 324–386.
9. Степанов Ю. С. Методы и принципы современной лингвистики. Москва : Наука, 1975. 311 с.
10. Толстой Н. И. Некоторые проблемы славянской семасиологии. Избранные труды. Т. 1. Москва : Языки русской культуры, 1997. 520 с.
11. Ashwini Deo. Diachronic semantics. Annu. Rev. Linguist. 2015, Vol. 1. P. 179–197.
12. Boussidan A. Dynamics of semantic change. Detecting, analyzing and modeling semantic change in corpus in short diachrony. Universite Lumiere, Lyon, 2013. 295 p.
13. Bynon Th. Historical linguistics. Cambridge University Press, New York, 1977. 301 p.
14. Campbell L. The History of Linguistics. The Handbook of Linguistics. Blackwell Publishing, 2002. P. 1–17.
15. Geeraerts D. Theories of lexical semantics. Oxford University Press, New York, 2010. 341 p.
16. Gerd F. Historische Semantik, Springer-Verlag GmbH. Stuttgard, 2006. 198 p.
Опубліковано
2021-09-29
Сторінки
72-76
Розділ
Загальне мовознавство