РОМАНИ ЛІ ЯН ПХОУ ТА ДЖ. С. ВОНГ: ІМІТАЦІЯ ТРАДИЦІЇ VS СТВОРЕННЯ НОВОЇ

Анотація

Мета – представити твори першого і другого покоління сіно-американських письменників не як «копіювання» і «імітацію» євроатлантичної літературної традиції, а як створення передумов зародження нових обрисів національних літератур.

Методи дослідження – історико-літературний, аналітичний, компаративний.

Результати. Американська література, написана авторами азійського походження, потрапила в поле зору літературоз- навців тоді, коли більша частина письменників, прозу яких сучасні теоретики літератури пов’язують з генезисом азійсько- американського канону, були практично забуті. Деякі уривки поезій і прози, написаних першим і другим поколінням азійців в Америці, були представлені лише в опублікованих у 70-х роках XX століття перших антологіях азійсько-американської літератури. Але по-справжньому глибока переоцінка і концептуально-теоретична оцінка творчості американських письмен- ників азійського походження відбувається тільки тепер. Основне завдання дослідників цього строкатого крила американської літератури на зламі XX–XXI століть, виконання якого, до речі, далеко не завжди в результаті успішне, полягає в реєстрації тих особливостей, які виокремлюють азійсько-американську літературу всередині американської літератури. Це виокремлен- ня відбувається через пошук зв’язків, в які вплетений історико-культурний досвід, з жанровими, сюжетними, наративними традиціями літератур країн походження. Одночасно підкреслюється її «вторинність», «підробленість» у загальному контексті американської літератури. У результаті такого підходу твори американських письменників азійського походження виявляють- ся затиснутими між двох всесвітів – євроатлантичної та південно-східноазійської літературно-художніх традицій.

Висновки. Зроблено висновки, що це фактично призводить до того, що будь-який з перших азійсько-американських тек- стів не може бути інтерпретований інакше, ніж «повторення пройденого». Замість цього літературу, яка зароджувалася на перехресті традицій і культур, слід виокремлювати як таку, для якої ці традиції є живильними джерелами, а не зразком- нормою. Це дасть можливість побачити в творах Лі Ян Пхоу і Дж. С. Вонг не імітацію чи повторення, а початок нової літера- турної традиції через переосмислення і деконструкцію вже наявних – євроатлантичної та південно-східноазійської.