Опубліковано 2020-12-23
Ключові слова
- communicative influence, image of a politician, negative evaluation, rhetorical technique, strategic organization of discourse, Twitter
- імідж політика, комунікативний вплив, негативна оцінка, риторична техніка, стратегічна організація дис- курсу, твітер
Анотація
Мета. В умовах стратегічного використання інтернет-сервісу «Твітер» сучасними політичними лідерами вивчення руй- нування іміджу політичного опонента як комунікативної стратегії політичного твітінгу набуває особливого значення. Метою статті є встановлення когнітивних (мотиваційно-інтенціональних) та стилістично-риторичних характеристик комунікативної стратегії руйнування іміджу політичного опонента у твітінгу Дональда Трампа.
Методи. В основу методики дослідження було покладено інференційний аналіз, який доповнюється дефініційним і сти- лістично-риторичним аналізами.
Результати. У межах проведеного дослідження проаналізовано поняття іміджу, комунікативної стратегії, риторичної тех- ніки, обґрунтовано негативну оцінку як ключовий параметр стратегії руйнування іміджу політичного опонента. Аналіз стра- тегічної організації інтернет-дискурсу Д. Трампа на базі твітеру дозволив визначити стратегію руйнування іміджу політичного опонента як локальну стратегію, що підкорюється глобальній стратегії усього твітінгу Д. Трампа – спричиненню комуніка- тивного впливу з метою захоплення й утримання політичної влади. У межах локальної стратегії руйнування іміджу політич- ного опонента виокремлено субстратегії дискваліфікації, дискредитації й дискримінації. Критерієм їх розмежування виступає тип оцінки. В основі субстратегії дискваліфікації лежить негативна телеологічна оцінка політичного опонента, об’єктом якої є його ділові, професійні та інтелектуальні якості. Вони свідчать про невідповідність політичного опонента еталону політика за телеологічними чинниками. Субстратегія дискредитації ґрунтується на негативній етичній оцінці політичного опонента, об’єктом якої є його поведінка, яка свідчить про невідповідність еталону політика за морально-етичними чинникам. Основою субстратегії дискримінації є демонстрація негативної нормативної оцінки політичного опонента, об’єктом якої є його прина- лежність до негативно оцінюваної соціально-політичної категорії, що свідчить про його невідповідність еталону політика за нормативними чинниками. Інструментом реалізації цих субстратегій виступають риторичні техніки впливу на адресата, роз- межовані за критерієм впливу на різні сфери психіки: доведення (раціональне мислення), декларування й емотивне зараження (сфера емоцій і відчуттів), спонукання (волевиявлення).
Висновки. Проведений аналіз когнітивних (мотиваційно-інтенціональних) характеристик комунікативної стратегії руйну- вання іміджу політичного опонента дозволяє визначити її як локальну стратегію у стратегічній організації твітінгу Д. Трампа. Ця локальна стратегія втілюється субстратегіями дискваліфікації, дискредитації й дискримінації, які реалізуються риторични- ми техніками впливу на адресата. Аналіз субстратегії дискваліфікації показав, що Д. Трамп використовує одночасно декілька риторичних технік у межах одного твіту, справляючи комунікативний вплив на різні сфери психіки адресата.
Посилання
2. Бєлова А.Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики. Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. пр. Київ : КНУ імені Тараса Шевченка. 2004. С. 11–16.
3. Бублик И.Ф. Коммуникативно-прагматические и лингвостилистические аспекты реализации вербальной агрессии в парламентском дискурсе ФРГ : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04. Харьков, 2006. 212 с.
4. Васильев М.В. Особенности реализации речевіх стратегий в виртуальном политическом дискурсе (на материале публикаций Д. Трампа в Twitter). Актуальные проблемы филологии и методики преподавания иностраных языков. 2020. Т. 14. С. 21–26.
5. Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. Благовещенск : БГК им. И.А. Бодуэна де Куртенэ, 2000. 308 с.
6. Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Москва : Издательство ЛКИ, 2008. 288 с.
7. Кайсіна Д.М. Англомовний дискурс ідеації: стратегії комунікативного впливу (на матеріалі інтернет-платформи TED) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04. Харків, 2018. 318 с.
8. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Москва : ИТДГК «Гнозис», 2002. 390 с.
9. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика : учебник для юридических вузов / под ред. В.И. Кириллова. Москва : ТК Велби, 2008. 240 с.
10. Ленец А.В., Сергеева Д.С. Языковая манифестация коммуникативной стратегии дискредитации как способа конструирования имиджа политика в виртуальном пространстве (на материале предвыборных твитов Д. Трампа). Вестник Томского государственного университета. Филология. 2018. № 52. С. 98–111.
11. Мартынюк А.П. Когнитивно-коммуникативный инструментарий анализа речевого воздействия. Science and education a new dimension. Philology. 2015а. Vol. III (15). Issue 68. С. 67–70.
12. Мартінюк А.П. Стратегия как базовый инструмент когнитивного анализа коммуникации. Записки з романо-германської філології. 2015б. Вип. 1(34). С. 80–90.
13. Мелещенко О.О. Комунікативна стратегія конструювання позитивного іміджу Дональда Трампа у політичному твітінгу. Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. Серія: Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов. 2020. № 91. С. 42–49.
14. Олянич А.В. Презентационная теория дискурса : монография. Волгоград : Парадигма, 2004. 507 с.
15. Сідак О.О. Політична образа як тактика мовленнєвої стратегії руйнації іміджу політика (на матеріалі англомовного публіцистичного дискурсу). Нова філологія. 2010. Вип. 39. С. 178–183.
16. Сідак О.О. Роль комічного ефекту в реалізації конфронтаційної стратегії англомовної політичної образи : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04. Харків, 2013. 204 с.
17. Фролова І.Є. Стратегія конфронтації в англомовному дискурсі : монографія. Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. 344 с.
18. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса: дисс. … доктора филол. наук : 10.02.01, 10.02.19. Волгоград, 2000. 431 с.
19. Broersma M., Graham T. Social media as beat: Tweets as news source during the 2010 British and Dutch elections. Journalism Practice. 2012. № 6 (3). P. 403–419.
20. Brown P., Levinson S. Universals in language usage: politeness phenomena. Questions and Politeness: Strategies in Social Interaction. Cambridge, 1978. P. 56–289.
21. Cambridge Dictionary. URL : https://dictionary.cambridge.org/ (дата звернення: 29.10.2020).
22. Golbeck J., Grimes J., Rogers A. Twitter use by the U.S. Congress. Journal of the American Society for Information Science and Technology. 2010. Vol. 61. Issue 8. P. 1612–1621.
23. Lexico. URL : https://www.lexico.com/ (дата звернення: 30.10.2020).
24. Lovett, J., Christensen, D., Curiel, J.A. The Trump Twitter presidency and branding the news. 2019. URL : https://cutt.ly/agT9Ct5 (дата звернення: 29.10.2020).
25. Schneiker A. Telling the story of the superhero and the anti-politician as president: Donald Trump’s branding on Twitter. Political studies review. 2019. Vol. 17. Issue 3. P. 210–223.
26. Trump D. Twitter. URL : https://twitter.com/realdonaldtrump (дата звернення: 29.10.2020).