Опубліковано 2020-12-23
Ключові слова
- motive, the paradox of adultery, moral and ethical choice, existential attitude
- мотив, парадокси адюльтеру, морально-етичний вибір, екзистенційне світовідчуття
Анотація
У статті обґрунтовується актуальність виокремлення адюльтеру як одного із самостійних, сильних феноменів художнього світу І. Буніна. Доводиться, що адюльтер у бунінському світі неправомірно трактувати як тривіальну подружню невірність, розглянуту в однозначній етичній системі координат. Визначаються основні підходи та напрями дослідження поетики адюль- теру: історико-типологічний, порівняльний, метод мотивного аналізу.
Мета. Простежити основні варіанти й варіації адюльтеру, зрозуміти, як і в яких основних напрямах відбувався його розви- ток у бунінському світі; прояснити моральну, естетичну та екзистенційну основи адюльтеру як того, що пов’язує воєдино такі суперечливі й необхідні для осягнення таємниці автентичності (Ф. Степун) особистості та істинності почуття, як свобода та обов’язок, любов і відповідальність, вірність і зрада, відданість, порядність і можливість змін для я, вибір і випадковість.
Результат. Факт адюльтеру в І. Буніна в жодному разі не передбачає аморальність, порочність людини навіть у тих випад- ках, коли це з традиційної позиції виявляється однозначним. Це характерно і для творів, орієнтованих на поетику реалізму, і для оповідань, для яких значимі відкриття екзистенціалізму. Неминучі під час опису зради банальність, передбачуваність ситуації й типів героїв адюльтеру є в І. Буніна еквівалентом кантівської ситуації морально-етичного вибору. Естетичне сприй- няття та переживання зради – це одна з можливостей для героїв пізнати себе справжніх.
Висновки. Навмисна увага І. Буніна до буденності адюльтеру, проте водночас його недопущення на практиці життя – це зроблений героями вибір своєї звичної буденності як вибір себе, майже хайдеггерівська можливість бути самим собою, а не репрезентантом вульгарності загальножиттєвих ситуацій. Адюльтер – це простір внутрішньої свободи й чесності я, екзистен- ціальної безмежності та безмежної можливості занурення й усвідомлення себе, а також його права, обов’язки (не)вибору себе.
Посилання
2. Бибихин В.В. Ранний Хайдеггер: Материалы к семинару. Москва : Издательство «Институт Святого Фомы», 2009. URL: http://platona.net/load/knigi_po_filosofii/ehkzistencialnaja_filosofija/bibikhin_v_v_rannij_khajdegger_materialy_k_seminaru/35-1-0-3402 (дата обращения: 28.10.2020).
3. Бройтман С.Н., Магомедова Д.М. Иван Бунин. Русская литература рубежа веков (1890-е – начало 1920-х годов). Книга 1. Москва : ИМЛИ РАН, «Наследие», 2001. С. 540–585.
4. Бунин И.А. Собрание сочинений в 6 т. Москва : Художественная литература, 1987–1988.
5. Греховные страсти и борьба с ними (По учению преподобного Иоанна Лествичника). Москва : Издательство «Приход церкви свв. безср. и чудотворцев Косьмы и Дамиана в Риме пострадавших», «Благовест», 1997.
6. Завершинская Е.А. Французское пространство в романе Л. Толстого «Анна Каренина». Сибирский филологический журнал. 2009. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/frantsuzskoe-prostranstvo-v-romane-l-tolstogo-annakarenina (дата обращения: 28.10.2020).
7. Заманская В.В. Русская литература первой трети ХХ века: проблема экзистенциального сознания. Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та; Магнитогорск : Изд-во Магнитог. Пединститута, 1996.
8. И.А. Бунин и русская литература ХХ века: По материалам Международной научной конференции, посвященной 125-летию со дня рождения И.А. Бунина. Москва : Наследие, 1995.
9. Каменецкая Т.Я. Эволюция повествования в произведениях И.А. Бунина 1910 – 1920-х годов : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.01.01 / Урал. гос. ун-т им. А.М. Горького. Екатеринбург, 2008. URL: http://elar.urfu.ru/bitstream/10995/1584/1/urgu0537s.pdf (дата обращения: 28.10.2020).
10. Клочан А.Н. Функционирование архетипа «падшей женщины» в русской литературе. Русская литература. Филологический аспект. 2016. № 5 (13). Май. URL: https://scipress.ru/philology/articles/funktsionirovanie-arkhetipapadshej-zhenshhiny-v-russkoj-literature.html (дата обращения: 28.10.2020).
11. Мальцев Ю. Иван Бунин. Франкфурт-на-Майне. Москва : Посев, 1994.
12. Марченко Т.В. Поэтика совершенства. Москва : Дом русского зарубежья имени Александра Солженицына, 2015.
13. Пономарев Е. Интертекст «Темных аллей»: Растворение новеллы в позднем творчестве И.А. Бунина.
Журнальный клуб «Интелрос» НЛО». 2018. № 150. URL: http://www.intelros.ru/readroom/nlo/nlo150-2018/35849-intertekst-temnyh-alley-rastvorenie-novelly-v-pozdnem-tvorchestve-ia-bunina.html (дата обращения: 28.10.2020).
14. Пращерук Н.В. «Реалистический» вариант русского модернизма: о прозе И.А. Бунина. 2011. URL: http://elar.urfu.ru/bitstream/10995/31800/1/evf_2011_10.pdf (дата обращения: 28.10.2020).
15. Пращерук Н.В. Проза И.А. Бунина в диалогах с русской классикой. Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 2016.
16. Силантьева В.И. Художественное мышление переходного времени (литература и живопись): А.П. Чехов, И.И. Левитан, В.А. Серов, К.А. Коровин. Одесса : Астропринт, 2000.
17. Смирнова Л.А. Иван Алексеевич Бунин: Жизнь и творчество. Москва: Просвещение, 1991.
18. Степун Ф.И. Встречи. Нью-Йорк : Товарищество Зарубежных Писателей, 1968.
19. Степун Ф.И. Иван Бунин. Встречи и размышления. Избранные статьи под. ред. Е. Жиглевич. London : Overseas Publications Interchange Ltd. 1992. С. 152–169.
20. Хайдеггер М. Бытие и время / Пер. с нем. Москва : Республика, 1993.
21. Шестакова Э.Г. Поэтика «повседневных» болезней в русской классической литературе первой половины XIX века. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 836. Серія: Філологія. Харкiв, 2008. № 54. С. 151–155.