ЕСКАПІЗМ ЯК ВИХІД «ЗА МЕЖІ» В ПРОЗІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

  • Наталя Володимирівна Яременко Криворізький державний педагогічний університет
  • Наталія Євгенівна Коломієць Криворізький державний педагогічний університет
Ключові слова: ескапізм, соцреалістичний канон, етнонаціональні ознаки, проза, підтекстові пласти

Анотація

Мета. Мета статті полягає в тому, щоб з’ясувати специфіку художнього вираження ескапізму як форми мистецького опору тоталітарній системі на матеріалі прози Ю. Яновського, О. Довженка, О. Гончара.

Методи. У статті застосовано комплексну методику, в основі якої елементи герменевтичного та семіотичного аналізу, метод типологічного зіставлення літературних фактів. Використано також інструментарій структурального аналізу.

Результати. У розвідці спостережено, що внаслідок перебування митців в умовах нейтралізації проукраїнськи налашто- ваної частини населення, ескапічний вектор творів дав змогу «вислизати» за межі соцреалістичного канону і був специфіч- ною стратегією самоідентифікації, формою проявлення творчої позиції Ю. Яновського, О. Довженка, О. Гончара. Авторами акцентовано на тому, що нівеляція національних відмінностей та викорінення естетичного плюралізму призвели до приму- сового переміщення ментальних маркерів на марґінеси. Виявлено, що в обставинах монопольного становища соцреалізму та відсутності умов для саморефлексії митця, ескапізм постає не стільки як втеча від проблем реальності, а й як спосіб трансформації світу.

Висновки. Формами вираження ескапізму в прозі були орієнтація на попередні історичні епохи, екскурси в минуле, акцен- ти на культурних національних кодах. Специфічними ознаками художнього моделювання дійсності у творах «Чотири шаблі» Ю. Яновського, «Україна в огні» О. Довженка, «Людина і зброя» О. Гончара є апеляція до фольклорних первнів, піднесення загальнолюдських цінностей, увиразнення базових етнонаціональних ознак у підтекстових пластах. Акцентування на мен- тальних матрицях підривало соцреалістичні настанови, виявляло опозиційність до офіційної мистецької тенденції, давало авторам змогу виявити національну самоідентифікацію. Таким чином, ескапізм у художній картині світу прозових творів митців був специфічною формою протидії процесам стандартизації в мистецтві, які нав’язувалися радянською владою.

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Бородіца С. Масштабність романного мислення Олеся Гончара. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство. 2018. Вип. 49. С. 3–11.
2. Гончар О.Т. Людина і зброя: роман. Київ : Український письменник, 1994. 286 с.
3. Демчук Р.В. Ментальність як ідентифікаційне поняття у матриці української культури. Вісник національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2017. № 1. С. 28–33. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/13137 (дата звернення: 15.11.2017).
4. Довженко О.П. Україна в огні: Кіноповість, щоденник. Київ : Рад. письменник, 1990. 416 с.
5. Ковальова Г.П. Основні підходи до розуміння сутності феномену ескапізму. Культура України. 2015. Вип. 49. С. 64–73. URL: http://ku-khsac.in.ua/kultura49/08.pdf. (дата звернення: 15.11.2017).
6. Коцюбинська М. Образне слово в літературному творі: Питання теорії художніх тропів. Київ : Вид-во АН УРСР, 1960. 188с.
7. Федорів У.М. Соцреалістичний канон в українській літературі: механізми формування та трансформації : автореф. дис. …канд. філол. наук : 10.01.06. Львів, 2016. 22 с.
8. Чегодаева М. Социалистический реализм : Мифы и реальность. Москва : Захаров, 2003. 214 с.
9. Яновський Ю.І. Чотири шаблі. Твори : у 5 т. Київ : Дніпро, 1982. Т. 2. С. 163–326.
Опубліковано
2020-12-23
Сторінки
47-51
Розділ
Українська мова та література