Опубліковано 2020-11-04
Ключові слова
- valence, predicate, passive construction, semantic and syntactic structure, transformation
- валентність, предикат, пасивна конструкція, семантико-синтаксична структура, трансформація
Анотація
Валентність предиката має вирішальний вплив на структуру речення. Хоча активний і пасивний варіанти речення описують одну й ту ж ситуацію, предикат проходить крізь трансформацію, яка тісно пов’язана з явищем валентності. У цій статті проаналізовано валентність предиката та її вплив на цю трансформацію у німецькій та українській мовах на прикладах із сучасної літератури.
Мета. Метою статті є порівняння трансформації «актив – пасив» у німецькій та українській мовах та опис ролі валентності у цьому процесі.
Методи. Для проведення дослідження було зібрано методом суцільної вибірки приклади пасивних конструкцій із сучасних художніх текстів німецькою та українською мовами, які опісля було оброблено та проаналізовано з використанням типологічного, зіставного, описового методів, а також методу моделювання. Валентність предиката проявляється у його здатності формувати зв’язки з іншими елементами в реченні та дає змогу передбачити додаткові позиції у синтаксичній структурі речення, які можуть бути заповнені обов’язковими чи факультативними компонентами. Для предиката властиві два типи валентності, які залежать від позиції поширювачів у реченні. Якщо лівобічну позицію переважно пов’язують із суб’єктом, то правобічна зазвичай стосується актантів з об’єктним, адресатним, локативним чи інструментальним значеннями.
Результати. Зважаючи на те, що одна й та ж функція пасивних конструкцій у німецькій та українській мовах реалізується різними формами, валентні зміни у кожній з конструкцій мають свої особливості. Спільною рисою цих перетворень виступає зменшення облігаторних актантів на одну одиницю, яка може бути заповнена факультативно у разі комунікативної потреби у інформації про виконавця дії.
Висновки. Можна зробити висновок, що валентність предиката є багатогранним феноменом, що підлягає впливу не лише формально-граматичних, а й семантико-синтаксичних чинників, а також мовленнєвої ситуації загалом. Відповідно, змін у валентності предикатів протягом трансформації з активу у пасив не можна уникнути.
Посилання
2. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. Київ : Либідь, 1993. 368 с.
3. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. Київ : Наукова думка, 1988. 256 с.
4. Галаур С. Семантико-морфемна структура предиката і його валентний потенціал. Рідний край. 2008. № 2. С. 43–48.
5. Городенська К. Керовані другорядні члени речення і валентність предиката. Мовознавство: матеріали 5-го конгресу Міжнародної асоціації україністів. Чернівці, 2008. С. 260–264.
6. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. Москва : Прогресс, 1984. 400 с.
7. Іваницька Н.Л. Зумовленість синтаксичної структури двоскладного речення валентністю дієслова-присудка. Мовознавство. 1985. № 1. С. 39–43.
8. Кутня Г. Семантико-синтаксична категорія валентності в контексті аналізу предикатів. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2009. Вип. 46. Ч. ІІ. C. 9–16.
9. Масицька Т.Є. Граматична структура дієслівної валентності. Луцьк : Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 1998. 207 с.
10. Петров А.В. Конфигурация предикатно-актантного поля. Русский язык, литература, культура в школе и вузе. 2012. № 6. С. 50–55.
11. Степаненко М.І. Взаємодія формально-граматичної і семантичної валентності у формуванні й вираженні квантитативних відношень у структурі простого двоскладного речення. Мовознавство. 1999. № 4–5. С. 15–21.
12. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. Москва : Прогресс, 1988. 656 с.
13. Fillmore Ch. Types of Lexical information. Foundations of Language. Vol. 10. Studies in syntax and semantics. Dordrecht, 1969. Pp. 109–137.