ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС ПРОГНОЗУ В МЕДІЙНОМУ СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Анотація

Мета нашого дослідження – встановити функціональний статус прогнозу як жанру та субжанру в медійному стилі сучасної української мови.

Методи дослідження – моніторинг і контент-аналіз (для добору найбільш репрезентативного медійного фактологічного матеріалу, окресленої тематики), порівняння та зіставлення, інтерпретативний (для опрацювання наявних теоретичних матеріалів та вироблення власної аргументованої позиції та роботи з ілюстративним медійним матеріалом), а також основний у функціональній стилістиці – семантико-стилістичний (для аналітичного опрацювання мовних засобів у медійних текстах відповідно до змісту інформації та реалізації екстралінгвістичних чинників формування стилю).

Результати дослідження. У статті окреслено важливість та актуальність дослідження жанрів медійного стилю в сучасній суспільній комунікації, розглянуто визначення жанру з лінгвістичного, мовленнєвого та медіалінгвістичного поглядів, сформульовані науковцями у XXI ст. з погляду новітніх концепцій жанрології, та запропоновано власне. Проаналізовано різні погляди на жанрову диференціацію в межах функціональних стилів, зокрема О. Троянської та К. Сєдова. На підставі дослідження фактологічного матеріалу сучасних українських медіаресурсів визначено належність прогнозу до певних жанрових різновидів та груп, встановлено основні та факультативні функції цього жанру відповідно до основних функцій медійного стилю як його складника.

Висновки. Сформульовано власне визначення прогнозу як медійного жанру, за основу якого взято основну мету прогнозування та семантику самої лексеми «прогноз». Пропонуємо розглядати прогноз як самостійний медійний жанр із притаманними йому функціями, як субжанр та гіпержанр, що мають свою специфіку та функціональний потенціал, що належить до пограничних жанрів. Основними функціями прогнозу як аналітичного жанру визначаємо впливу та когнітивну, факультативними – популяризації, освітню, виховну та розважальну, а також прогноз може виконувати іміджеву функцію, зокрема щодо фаховості, компетентності, авторитетності певної медійної особистості як людини, здатної впливати на численних реципієнтів.