МАЛОВІДОМИЙ ПЕРЕКЛАД ПОВІСТІ М. ГОГОЛЯ М. ЗЕРОВИМ: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ НАРОДНОРОЗМОВНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ

  • Тамара Войцехівна Голі-Оглу Приазовський державний технічний університет
Ключові слова: національні маркери, міжмовні трансформації, додавання, вилучення, лексико-граматичні заміни, адекватність перекладу

Анотація

Мета роботи – майстерність перекладу М. Зеровим з мови оригіналу на українську повісті Миколи Гоголя «Іван Федо­рович Шпонька та його тітонька», дослідження прийомів перекладу народнорозмовних лексичних одиниць, до яких вдався видатний український митець.

Методи. У дослідженні використано зіставний метод, метод лінгвістичного і лінгвокультурного аналізу, структурно- семантичний метод, описовий і контекстуальний, методи теоретичного та емпіричного узагальнення.

Результати. У статті доведено, що у перекладі повісті М. Гоголя український письменник широко використовує розмовні лексичні одиниці задля створення мовних портретів героїв твору: Івана Федоровича Шпоньки, його тітоньки Василини Каш­порівни, поміщика-сусіда Григорія Григоровича, їхньої челяді. Етикетні формули-звертання і етикетні вигуки, зменшено-пест­ливі форми-звертання оригінального гоголівського тексту М. Зеров перекладає українською майже адекватно або застосовує еквіваленти. Виявлено, що найбільш уживаними прийомами перекладу є додавання, що використовуються для заповнення лексико-семантичних лакун, лексико-граматичні заміни, а також вилучення стилістично забарвлених елементів тексту. Серед лексичних елементів з національним (розмовним) маркуванням зафіксовано значну кількість вторинних номінацій, що віді­грають роль оцінних емотивів. Фраземи, що мають переважно народнорозмовне походження і вжиток, М. Зеров передає укра­їнською із залученням трансформаційного перекладу, у межах якого зафіксовано дефразеологізація.

Висновки. Отже, стилістичну домінанту повісті М. Гоголя «Іван Федорович Шпонька та його тітонька» становлять народ­норозмовні лексичні одиниці, що створюють неповторні українські характери і національний колорит. Функціонально най­активнішими з цих одиниць є: 1) народнорозмовні етикетні формули-звертання; 2) вторинні номінації оцінного характеру, що мають народнорозмовне маркування; 3) фраземи. У перекладі повісті М. Гоголя для досягнення адекватності М. Зеров найак­тивніше використовує лексичні і лексико-граматичні трансформації, що не супроводжуються стилістичними змінами, а також нетрансформаційний переклад із застосуванням лексикографічних відповідників. Задля досягнення адекватності перекладу М. Зеров також застосовує стилістичні трансформації, що поєднуються з лексичними і лексико-граматичними. Використан­ня такого арсеналу перекладацьких прийомів трансформаційного і нетрансформаційного характеру забезпечує адекватність перекладу, хоча дещо і порушує його еквівалентність.

Посилання


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/ksuict/pa.journal.kspu.edu/www/cache/t_compile/980f50e5049a9d818b8461a383b671e117021563^addd65021fadf964339ab08cd1aa93ba59b14e9c_0.app.frontendobjectsarticledet.php on line 252
1. Блєдих Т. Поетичні переклади доби Розстріляного Відродження. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 8. Філологічні науки (мовознавство та літературознавство). Київ, 2018. Вип. 10. С. 79–84.
2. Валеева Н.Г. К понятиям адекватности и эквивалентности в научном переводе. Вестник РУДН. Серия: Вопросы образования; Язык и специальность. Москва, 2006. Вып. 1 (3). С. 17–21.
3. Гоголь Н. Иван Федорович Шпонька и его тетушка. Гоголь Н. Избранное. Москва : Просвещение, 1986. С. 153–172.
4. Гоголь М. Іван Федорович Шпонька та його тітонька / переклад М. Зерова. Гоголь М. Українські повісті. Найкращі переклади / за редакцією І. Малковича. Київ : Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2019. С. 237–270.
5. Державін В.М. Про мистецтво перекладу: статті та рецензії 1927–1931 років / укладачі: О.А. Кальниченко, Ю.Ю. Полякова; ред. Л.М. Черноватий, В.І. Карабан. Вінниця : Нова книга, 2015. 299 с.
6. Коломієць Л.В. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років: Матеріали курсу «Історія перекладу» : навч. посіб. Вінниця : Нова Книга, 2015. 350 с.
7. Кочур Г. Перекладацький доробок неокласиків. Кочур Г. Література та переклад : Дослідження. Рецензії. Літературні портрети. Інтерв’ю. Київ : Смолоскип, 2008. Т. 1. С. 208–213.
8. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). Санкт-Петербург : Издательский Дом «Филология Три», 2002. 416 с.
9. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. Москва : Наука, 1988. 215 с.
Опубліковано
2020-07-08
Сторінки
123-127
Розділ
Перекладознавство