КАРНАВАЛ І МІСТЕРІЯ ЯК МЕТАЖАНРОВІ ЧИННИКИ ЗМІН ЛІТЕРАТУРНО-ІСТОРИЧНИХ ПЕРІОДІВ

Анотація

Мета статті – окреслити підхід до класифікації культурно-історичних епох, у якому ключову роль відіграє динаміка змін між карнавалом та містерією як метажанрами. Визначено сучасні теоретичні дискусії про метажанр як чинник періодизації літературного процесу.

Застосовано герменевтичний метод, розвинуто теоретичні міркування Б. Шалагінова про карнавал і містерію як метажанри, що знаходять філософську й поетологічну реактуалізацію в різні культурно-історичні періоди. Здійснено структурно-семіотичний аналіз ключових творів зарубіжної літератури задля окреслення в них містеріальних і карнавальних елементів.

Результати. Визначено іманентну специфіку карнавалу й містерії як метажанрових явищ, які доцільно характеризувати як чинники, що мають вплив на інваріант жанрового паттерну. Розглянуто твори світової літератури (Данте «Божественна комедія», В. Шекспір «Король Лір», Д. Мітчелл «Хмарний атлас» та інші), у яких окреслено психологічні й світоглядно-філософські риси містеріального та карнавального, а також ідейно-тематичні комплекси, детерміновані цими двома метажанровими формами літератури. Вивчено новітні секундарні дослідження з теорії літератури, які розглядають карнавал і містерію як чинники періодизації літературного процесу. Досліджено актуалізацію містерії в дискурсі постпостмодернізму.

Висновки. Містеріальні й карнавальні метажанрові форми мають іманентний зв’язок, що випливає з генетичної взаємодії між аполлонівським та діонісійським. Антропологічні проблеми (перебування в симулякровій реальності, ситуація «постправди») стають ключовими в дискурсі британського постпостмодернізму й детермінують специфіку розвитку британського роману після 2000 р. Досліджено вияви карнавальності, що визначає специфіку проблемно-тематичних комплексів сучасного британського роману.