Українська мова та література
Опубліковано 2018-02-26
Ключові слова
- invective,
- verbal aggression,
- appraisal,
- intention,
- insult
- інвектива,
- вербальна агресія,
- оцінність,
- інтенція,
- образа
Анотація
У статті розглянуто лінгвістичну природу інвективної лексики, зроблено спробу систематизувати дослідження в цій галузі, проаналізовано специфіку використання кодифікованих лексем з інвективною функцією в ЗМІ.
Посилання
1. Давиденко А.О. Лінгвістичні аспекти перекладу ненормативної лексики. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». Одеса, 2015. Вип. 19. Т. 2. С. 145–147.
2. Жельвис В.И. Поле брани. Сквернословие как актуальная проблема. Москва: Ладомир, 1997. 330 с.
3. Завражина Г.В. Мовленнєва агресія та засоби її вираження в мас-медійному політичному дискурсі України (на матеріалі російськомовної газетної комунікації): автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.02 «Російська мова». Київ, 2008. 22 с.
4. Крысин Л.П. Эвфемизмы в современной русской речи. Русский язык конца ХХ столетия (1985–1995). Москва, 1996. С. 142–185.
5. Кузик О. Інвективний потенціал антропонімів у політичному дискурсі англомовних засобів масової інформації. Південний архів. Серія «Філологічні науки»: збірник наукових праць. Херсон, 2017. Вип. LXVII. C. 212–215.
6. Муратова І.С. Мовна інвектива як одиниця вербальної агресії в політичному дискурсі. Вісник Житомирського державного університету. Серія «Філологія». Житомир, 2009. № 48. С. 198–201.
7. Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціація української мови. Київ: Критика, 2005. 464 с.
8. Ткачівська М. Російська лайка або щедра спадщина. Сучасні дослідження з лінгвістики, літературознавства і міжкультурної комунікації: матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. Івано-Франківськ, 2017. Вип. ELLSC. С. 229–234.
9. Форманова С.В. Інвективи в українській мові: монографія / за ред. Н.М. Сологуб. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. 336 с.
10. Форманова С.В. Стилістичні особливості інвективи в українській мові. Записки з українського мовознавства. Одеса, 2013. Вип. 20. С. 124–131.
11. Шейгал Е.О. Семиотика политического дискурса. Москва: Наука, 2007. 254 с.
2. Жельвис В.И. Поле брани. Сквернословие как актуальная проблема. Москва: Ладомир, 1997. 330 с.
3. Завражина Г.В. Мовленнєва агресія та засоби її вираження в мас-медійному політичному дискурсі України (на матеріалі російськомовної газетної комунікації): автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.02 «Російська мова». Київ, 2008. 22 с.
4. Крысин Л.П. Эвфемизмы в современной русской речи. Русский язык конца ХХ столетия (1985–1995). Москва, 1996. С. 142–185.
5. Кузик О. Інвективний потенціал антропонімів у політичному дискурсі англомовних засобів масової інформації. Південний архів. Серія «Філологічні науки»: збірник наукових праць. Херсон, 2017. Вип. LXVII. C. 212–215.
6. Муратова І.С. Мовна інвектива як одиниця вербальної агресії в політичному дискурсі. Вісник Житомирського державного університету. Серія «Філологія». Житомир, 2009. № 48. С. 198–201.
7. Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціація української мови. Київ: Критика, 2005. 464 с.
8. Ткачівська М. Російська лайка або щедра спадщина. Сучасні дослідження з лінгвістики, літературознавства і міжкультурної комунікації: матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. Івано-Франківськ, 2017. Вип. ELLSC. С. 229–234.
9. Форманова С.В. Інвективи в українській мові: монографія / за ред. Н.М. Сологуб. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. 336 с.
10. Форманова С.В. Стилістичні особливості інвективи в українській мові. Записки з українського мовознавства. Одеса, 2013. Вип. 20. С. 124–131.
11. Шейгал Е.О. Семиотика политического дискурса. Москва: Наука, 2007. 254 с.