Українська мова та література
Опубліковано 2017-11-27
Анотація
Автор статті розглядає зображений в романі образ «вовчої зорі» як смертоносну зорю української цивілізації, згідно з рефлексіями Є. Пашковського, який розкриває національну селянську трагедію виселення з рідної землі, аналогічну до смерті. Втрата родовідних зв’язків призводить до втрати сільським атеїстичним суб’єктом не лише віри в Бога, але й у страшні форми забобонів, а з ними – і страху перед покійником.
Посилання
1. Моклиця М. Модернізм як структура : Філософія. Психологія. Поетика : [монографія] / М. Моклиця. – Луцьк : Ред.-вид. відд. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2002. – 390 с.
2. Жулинський М. Післямова до оповідання Є. Пашковського «Закрита палата» / М. Жулинський // Прапор. – 1990. – № 2. – С. 98–100.
3. Харчук Р. Сучасна українська проза : постмодерний період : [навч. посіб.] / Р. Харчук. – К. : ВЦ «Академія», 2008. – 248 с.
4. Пашковський Є. Вовча зоря : [роман] / Є. Пашковський. – К. : Молодь, 1991. – 216 с.
5. Сулима М. На порозі авангардизму / М. Сулима // Слово і час. – 1992. – № 7. – С. 74–76.
2. Жулинський М. Післямова до оповідання Є. Пашковського «Закрита палата» / М. Жулинський // Прапор. – 1990. – № 2. – С. 98–100.
3. Харчук Р. Сучасна українська проза : постмодерний період : [навч. посіб.] / Р. Харчук. – К. : ВЦ «Академія», 2008. – 248 с.
4. Пашковський Є. Вовча зоря : [роман] / Є. Пашковський. – К. : Молодь, 1991. – 216 с.
5. Сулима М. На порозі авангардизму / М. Сулима // Слово і час. – 1992. – № 7. – С. 74–76.