Опубліковано 2021-12-16
Ключові слова
- постпостмодернізм, інтегрований хаос, нова чуттєвість, теорія літератури
Анотація
Мета статті – охарактеризувати епістемологічне ядро метамодернізму та трансмодернізму шляхом визначення форм перетину двох теорій та уточнення концепції постпостмодернізму О. Павлова. Методи. У роботі використаний типологічний аналіз двох теорій постпостмодернізму: трансмодернізму та метамодернізму (порівняльно-історичний підхід). Результати. Автор обґрунтовує, що концепція трансмодернізму має типологічні схожості з концепцією метамодернізму, на що не звертає уваги О. Павлов у своїй дисертації. Кристалізація обох концепцій стала можливою в результаті постколоніальних трансформацій, що мали місце в західних суспільствах у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Досліджено, що теоретичні міркування О. Павлова потребують уточнення у плані окреслення специфіки сучасної культури, зокрема літератури. Проаналізовано відмінності між різними версіями трансмодернізму та метамодернізму, охарактеризовано спільне епістемологічне ядро обох напрямів. Визначено, що дотепер досліджувані теорії сприймалися як антиподи, оскільки не було взято до уваги постколоніальну специфіку обох напрямів. Наголошено на ключових концептах обох теорій і проаналізовано такі з них, як інтегрований хаос, глокальний простір, монолітне мислення тощо. Висновки. Концепції трансмодернізму та метамодернізму є результатом постколоніальних трансформацій західних суспільств, які зумовили формування особливого світосприйняття, що поєднує ті концепти і явища, які вважалися антагоністичними. Теорії трансмодернізму й метамодернізму не є гомогенними: у межах цих концепцій існують різні версії та протилежні погляди, які є результатом відмінного трактування постмодернізму й неусталеності в поглядах на попередні культурно-історичні періоди. Справедливим є твердження О. Павлова щодо того, що саме концепція метамодернізму з-поміж усіх теорій, що виникли в лоні постпостмодернізму, має найбільше шансів для власного утвердження. Так, сьогодні доцільно говорити про декілька етапів у розвитку цієї концепції, яка здобула перспективи з огляду на залучення філологічних підходів і літературознавчих досліджень.