ІМПЛІЦИТНІ ЗНАЧЕННЯ ДИСКУРСУ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ДОПИТУ

Анотація

Мета статті – вивчити, дослідити і проаналізувати імпліцитні значення в дискурсі поліцейського допиту на етапі досудово- го слідства з точки зору маркерів ролей учасників спілкування (слідчого та допитуваного). Матеріалом дослідження слугували транскрипти допитів на етапі досудового слідства США і Великої Британії, отримані методом суцільної вибірки. У роботі були застосовані такі методи дослідження: прагматичний та семантичний аналіз, включаючи концепти «обличчя» та «ввічливість», методи ідентифікації конверсаційних імплікатур для опису прагматичних показників комунікативних ролей; у форматі дис- курсивного аналізу особливе місце належить дослідженню елементів методу критичного аналізу дискурсу для виявлення закономірностей планування та перебігу дискурсу допиту з урахуванням факторів інституційного, міжособистісного та психо- логічного контекстів; елементи методу конверсаційного аналізу дискурсу для визначення таких параметрів, як парні зустрічні ролі, релевантні і преференційні / непреференційні рольові позиції, а також для з’ясування структуростворювального потенці- алу зміни комунікативних ролей в розвитку сценарію допиту. Результати дослідження показують, що ролі слідчого та допи- туваного в дискурсі досудового слідства можуть бути представлені експліцитно і імпліцитно. У результаті аналізу матеріалу ми приходимо до висновку, що маркери комунікативних ролей слідчого та допитуваного залежать від ступеня експліцитності й імпліцитності їх представлення у дискурсі допиту. Аналіз показав, що ролі найбільш чітко позначені лексичними засобами і прислівниками інтенсифікаторами. Непреференційні ролі слідчого (імпліцитні та експліцитні) на етапі досудового розслі- дування вимагають лінгвістичних засобів для мітігації «загрози» допитуваному (неозначені займенники, модальні дієслова, ідіоматичні вирази, що зменшують категоричність звинувачення). Більш імпліцитне програвання комунікативних ролей слід- чого та допитуваного вимагає використання номіналізації (зокрема, герундія) та подвійного заперечення і є ослабленим видом твердження. Імпліцитні форми вираження комунікативних ролей допитуваної особи відзначаються різноманітними засобами синтаксичного та семантико-синтаксичного рівнів.