Опубліковано 2021-06-29
Ключові слова
- елітарна і масова література, тема зовнішня і внутрішня, жанр, притча, поліжанровість
Анотація
Мета статті – простежити творчий діалог між елітарною й масовою літературами у романі Дж. Фаулза «Колекціонер» як фактор творення жанрових модифікацій у ігровому полі літератури постмодернізму.
Методи. У роботі використано комплексну методологію. Для інтерпретації та аналізу художніх творів і есеїстики Дж. Фаулза застосовано структурно-семантичний, інтертекстуальний методи, міфопоетичний підхід, методики «пильного читання» (close reading).
Результати. У статті досліджено стратегії співвідношення масового й елітарного в романі Дж. Фаулза «Колекціонер» (1963), що набули особливого розвитку в літературі ХХ століття й одержали назву «подвійне кодування». Простежено деякі аспекти творчої самоідентифікації Дж. Фаулза. Розглянуто категорії «подвійне кодування», «жанрова поліфонія», соціокуль- турне поняття «успіх». Виявлено, що принцип «подвійного кодування» є жанромоделюючим на усіх рівнях структури твору, з’ясовано його продуктивність у сюжетно-композиційній організації роману, художньому втіленні теми зовнішньої та теми внутрішньої. Розглянуто взаємозв'язок проблематики, сюжетних і мовно-стильових компонентів твору. Доведено, що у темі внутрішній автором розгортається модель людських взаємин. У складному комплексі проблем автор акцентує протистояння «Небагатьох та Маси» (Дж. Фаулз), що оприявнено у конфлікті «людини маси» – Фредеріка Клегга та інтелектуально-духо- вної особистості художниці Міранди Грей. Протистояння відбувається на ціннісно-ментальному рівні, у ситуації вибору двох людей між світлом та пітьмою, розумом та інтелектуальною обмеженістю, красою й утилітаризмом, свободою та ув’язненням, потворним задоволенням від влади і безправ'ям жертви, шляхетністю та ницістю. Виявлена кореляція між традиційними жан- рами високої літератури та сучасної масової у створенні нових романних модифікацій.
Висновки. У постмодерністському романі Дж. Фаулза «Колекціонер» принцип «подвійного кодування» є одним із тих, що моделює жанр, бере участь у текстотворенні, відповідає комунікативно-рецептивним стратегіям автора. Дослідження твору в пара- дигмі «подвійного кодування» доводить, що саме такий синтез сприяє інтелектуалізації масової літератури, яка втрачає свою одно- вимірність, та додає читабельності літературі експериментальній завдяки поверненню їй сюжетності, інтриги, прийомів зацікавлен- ня реципієнта. Автор поєднує властиву традиційному роману об’єктивність зі суб’єктивністю нового роману ХХ сторіччя.