Опубліковано 2021-04-12
Ключові слова
- метажанровий патерн (метажанрова форма), теорія жанрів, містерія, карнавал, трагедія, комедія
Анотація
Мета статті – уточнити наявну в теорії жанрів модель родо-видо-жанрової вертикалі, доповнивши її компонентом мета- жанрового патерну.
Методи: типологічний аналіз (порівняльно-історичний).
Результати. Акцентовано на тому, що в традиційній моделі жанрової еволюції важливо позначати метажанровий патерн (метажанрову форму), що містить інформацію про найвіддаленіші в часі жанрові характеристики, котрі згодом набудуть осіб- ного розвитку в жанрах і жанрових різновидах. У різні культурно-історичні періоди сталість жанру визначають метажанрові форми, які виконують функцію ядра жанру, забезпечуючи стабільність ключових компонентів і водночас асимілюючи в різний спосіб інновації, зумовлені світовідчуттям, естетичними доктринами та ін. нового часу. Кожна культурна-історична епоха щось додає до жанру, проте метажанровий патерн забезпечує сталість жанрового ядра й дає можливість простежити еволюцію ключових жанрових характеристик. Запропоновано, що в класичній моделі між родом і видом у парадигмі родо-видо-жанрової вертикалі важливо позначати метажанровий патерн, який містить архетипну пам’ять жанру. З огляду на дослідження витоків трагедії та комедії в античному періоді доцільно говорити про наявність у кожному з жанрів рис, які згодом набудуть окремого розвитку в лоні певної жанрової моделі. Метажанровий патерн поєднує у собі часом протилежні характеристики, які свідчать про постання жанрів зі спільного джерела, а отже, це поняття має бути враховане з погляду жанрології під час характеристики генологічної специфіки твору. Охарактеризовано правомочність обґрунтування містерії як метажанрової форми літератури. Проаналізовано сучасні підходи до тлумачення жанру в контексті не лише літературознавчих концепцій, а й напрацювань у царині культурології. Досліджено взаємодію містеріального та карнавального в найдавніших формах трагедії й комедії.
Висновки. Категорія «містеріальне» як один із найдавніших чинників драми експлікує архетипну пам’ять драматичних жанрів. Доцільно розрізняти містерію як жанр драми і як метажанрову форму, реактуалізовану в різні культурно-історичні періоди. Метажанровий патерн по-різному виявляє себе в історичній динаміці літературних процесів, постаючи маркером їх трансформацій.