ЕКСПЛІКАЦІЯ ОБРАЗУ ВОГНЮ В ЛІРИЦІ А. БЄЛОГО 1890–1910 РОКІВ

Анотація

Мета статті – дослідити експлікацію символічних значень образу вогню в поезії російського символіста А. Бєлого.

Методи дослідження. В даній студії символізм стихії вогню вивчається з лінгвістичної та лінгвокультурологічної точок зору. За допомогою прийомів описового методу відібраний та описаний цитатний матеріал, лінгвостатистичний аналіз дав змогу визначити найбільш частотні конструкції, порівняльно-зіставний аналіз символіки стихій використовувся для вияв- лення авторських символічних значень стихії вогню на тлі традиційних, які були знайдені у культурологічних словниках, енциклопедіях.

Результати дослідження. Виявлені та описані механізми, що дозволяють експлікувати традиційні та індивідуально- авторські символічні значення образу вогню в ліриці А. Бєлого: це є взаємодія міфологем та архетипів, виявлених у най- ближчому оточенні образу, експлікованого лексемою «вогонь». З одного боку, предметом вивчення є традиційна символіка стихії вогню, зумовлена німецько-скандинавською міфологією та бінарними архетипічними опозиціями, визначеними у пое- тичному мовленні автора. З іншого боку, проаналізовано індивідуально-авторську символіку, зумовлену поетичним світогля- дом поета-символіста. Архетипи представлені бінарними опозиціями, що актуалізують семантику вертикального напрямку, амбівалентності, анімізму та антропоморфізму. Основні традиційні значення культурологічного символу «Вогонь» пред- ставлені у словниках та енциклопедіях символів, міфологій: живий, рухливий елемент, символ божественної енергії, світ божественних сутностей, субститут Бога на Землі, що характеризується властивостями амбівалентності – символ створення і руйнування, життя і смерті, символ родючості, символ пристрасті, сильних почуттів і бажань, символ перетворення, від- родження, взаємодії стихій, символ очищення і зцілення, світла, мужності, символ творчості, натхнення. Індивідуально- авторські символічні значення формуються відповідно до його переосмислення міфів та архетипів. Отже, індивідуально- авторські символічні значення стихії вогню А. Бєлого такі: символ «Вогонь» трактується як відплата, виклик, він корелює із символістичним візіонерським «переживанням», тканиною, небесними явищами – «світанками» та «заходами сонця» як втілення інформації тонкого світу, людського тіла та його психічного світу, артефактів, дорогоцінних каменів на основі від- тінків червоного та жовтого кольорів та властивостей прозорості, «земний» вогонь символізує фізично-життєві переживан- ня, «небесний» – «займання духовної людини».

Висновки. Таким чином, використання міфологеми Тор, авторське осмислення архетипних опозицій у семантичному колі образу вогню зумовило вираження традиційних і індивідуально-авторських інтерпретацій символіки вогню в ліриці А. Бєлого досліджуваного періоду.