Опубліковано 2021-04-12
Ключові слова
- А. Чехов, «Вишневий сад», інтертекстуальна поетика, міфологема, модерністський роман
Анотація
Мета дослідження – аналіз роману «Без ґрунту» крізь призму творчості А. Чехова, зокрема, п’єси «Вишневий сад».
Методи дослідження зумовлені поставленою метою. Метод інтертекстуального аналізу використовується для виявлення в тексті різних моделей і форм літературного діалогу. Порівняльно-типологічний, структурний і міфопоетичний методи засто- совуються у контекстуальному аналізі та інтерпретації роману для з’ясування авторської художньої концепції.
Результати. Вказано, що п’єса А. Чехова «Вишневий сад» з моменту своєї появи завдяки масштабам художнього уза- гальнення втрати дому і батьківщини стала виконувати роль претекста до всіх художньо-філософських шукань ХХ століття щодо осмислення екзистенційної проблеми безґрунтярства, втрати особистого у період історичних катастроф. Проте огляд літературознавчих розвідок свідчить про відсутність спеціального наукового дослідження культурно-мистецького діалогу В. Петрова-Домонтовича із А. Чеховим, що звужує інтелектуальні горизонти роману. Упізнати і виокремити чеховські образи і ремінісценції у загальному культурному контексті роману непросто. Присутність А. Чехова у художньому світі В. Петрова- Домонтовича – це не прямий, а опосередкований діалог, коли співзвучність естетичних намірів проявляються у тотожних ситуаціях, конфліктах, характерах героїв і зумовлені, зокрема, культурним контекстом, культурним тезаурусом. У дослідженні крізь призму чеховської творчості інтерпретуються такі міфологеми, як дім, сад, степ, милостиня тощо. Доводиться, що голо- вна апеляція до А. Чехова – екфрасис картини Линника з промовистою назвою «Місто рубають», який напряму перегукується з фіналом «Вишневого саду». Для головного героя роману полотно є текстом, що звучить, і головний його звук, який так само, як і у А. Чехова, порушує тишу, – стукіт сокири по дереву. Варязька церква, символізуючи вічне, опинилася під загрозою нищення нинішнього, як свого часу поетичний чеховський сад.
Висновки. Домонтович-критик схилявся до комбінованої концепції сучасної літератури, яку пропонував назвати «схе- матичним синтезом». Власним романом «Без ґрунту» Домонтович-письменник продемонстрував зразок нового українського роману, який, зображуючи своє, призначався не для «хатнього вжитку», а завдяки інтертекстуальній поетиці органічно впису- вався в європейський літературний контекст.